Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.09.2019 року у справі №689/614/19

Ухвала

30 серпня 2019 року

м. Київ

справа №689/614/19

провадження №61-15518ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

Висоцької В. С. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" про нарахування та стягнення винагороди за підсумками роботи за рік,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" (далі -

АТ "Хмельницькобленерго"), в якому просив зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому невиплачену винагороду за підсумки роботи за рік (відповідно до Додатку № 6 до Колективного договору

АТ "Хмельницькобленерго"), приблизний розмір якої становить

13 500 грн.

Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області

від 29 травня 2019 року позов задоволено частково.

Зобов'язано АТ "Хмельницькобленерго" нарахувати ОСОБА_1. винагороду за підсумками роботи за 2018 рік відповідно до Положення про преміювання працівників за підсумками роботи за рік - додатку № 6 до Колективного договору акціонерного товариства "Хмельницькобленерго", схваленого конференцією (зборами) трудового колективну 24 травня 2018 року. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 16 липня 2019 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання АТ "Хмельницькобленерго" нарахувати ОСОБА_1. винагороду за підсумками роботи за 2018 рік відповідно до Положень про преміювання працівників за підсумками роботи за рік - додатку № 6 до Колективного договору скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову про зобов'язання

АТ "Хмельницькобленерго" нарахувати ОСОБА_1 винагороду за підсумками роботи за 2018 рік відповідно до Положень про преміювання працівників за підсумками роботи за рік - додатку № 6 до Колективного договору. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2019 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у даній справі становить 13 500 грн, яка станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 * 100 = 192 100).

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

При цьому Верховним Судом також перевірено, чи мають місце обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, та зазначених обставин не встановлено.

Вказівка в резолютивній частині постанови Хмельницького апеляційного суду від 16 липня 2019 року про можливість її оскарження в касаційному порядку, не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржуване судове рішення ухвалено у малозначній справі.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій в межах своїх повноважень, заявник не переконав у наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" про нарахування та стягнення винагороди за підсумками роботи за рік.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. С. Висоцька