Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.07.2021 року у справі №638/1600/19

Ухвала

30 червня 2021 року

м. Київ

справа № 638/1600/19

провадження № 61-9792ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 січня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківського обласного центру невідкладної медичної допомоги та медицини катастроф, головного лікаря Харківського міського психоневрологічного диспансера про зобов'язання вчинити певні дії, визнання незаконним відмови надання спеціалізованої психіатричної медичної допомоги,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківського обласного центру невідкладної медичної допомоги та медицини катастроф, головного лікаря Харківського міського психоневрологічного диспансера про зобов'язання вчинити певні дії, визнання незаконним відмови надання спеціалізованої психіатричної медичної допомоги.

Позов обґрунтовано тим, що його сусіди ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 з 2000 року експлуатують радіоелектронні засоби, можливо спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації, з метою завдати йому шкоди. Від дій електромагнітних полів у позивача щоденно виникає головна біль та біль на обличчі. За висновком невролога від 07 травня 2015 року у позивача хронічний головний біль. Вказував, що внаслідок підключення ОСОБА_2 електричної енергії до арматури залізобетонних конструкцій будинку виникає загроза ураження током мешканців будинку. 02 грудня 2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4, підпалили дерев'яні двері у тамбурі його квартири. Петрови придбали квартири у м. Харкові, у тому числі на підставних осіб, шляхом підроблення рішень Дзержинського районного суду м. Харкова, звідки також могли експлуатувати спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації. Внаслідок шкідливої дії електромагнітних полів ОСОБА_2 створюють неможливі умови для проживання у квартирах, що призводить до переїзду звідти мешканців або їх продажу. Вони намагаються створити фіктивні дані про наявність у позивача психічних розладів, підроблення документів про відчуження квартири, яка належить його матері ОСОБА_5 по АДРЕСА_2, незаконного отримання права на приватизацію їх квартири по АДРЕСА_3. Вважає, що у 2000 році вірогідно ОСОБА_2 викрали у нього паспорт серія НОМЕР_1, який міг бути використаний для оформлення правочинів по відчуженню вказаних квартир. ОСОБА_4, ОСОБА_3 не проходили військової служби звільненні від її проходження, на думку позивача це пов'язано з психічними захворюванням. На підставі статей 11, 14 Закону України "Про психіатричну допомогу" позивач подав відповідну заяву до Харківського психоневрологічного диспансеру про необхідність примусового огляду ОСОБА_2 психіатром. 12 січня 2018 року позивач отримав необґрунтовану відмову на його заяву. 13 січня 2019 року позивач також по телефону "103" зробив повідомлення про необхідність надання невідкладної медичної допомоги ОСОБА_4, ОСОБА_3 у зв'язку з наявністю у них тяжкого психіатричного розладу та скоєння небезпечних дій для оточуючих, експлуатації радіоелектронних пристроїв, дією електромагнітних полів від яких завдається шкода мешканцям будинку. Однак працівник служби відмовився прийти на його виклик і сказала, що такий виклик може здійснити лише працівник поліції або родичі.

У зв'язку з цим, позивач просив зобов'язати Головного лікаря Харківського міського психоневрологічного диспансеру звернутися до суду з заявою про примусовий огляд психіатром і примусову госпіталізацію до Харківської обласної психіатричної лікарні № 3 ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7. Визнати незаконним відмову Харківського обласного центра невідкладної медичної допомоги і медицини катастроф направити бригаду спеціалізованої психіатричної допомоги по його повідомленню від 13 січня 2019 року для надання психіатричної допомоги ОСОБА_4, ОСОБА_3.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 12 травня 2021 року, відмовлено у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що у матеріалах справи відсутні відомості, що зазначені позивачем особи є його сусідами, або що їх поведінка є небезпечною та потребує передбачених статтями 11, 14 Закону України "Про психіатричну допомогу" заходів, або що виявлені у позивача розлади здоров'я пов'язані із зазначеними ним у позові причинами, тому дійшов висновку, що позивачем не доведено порушення його прав.

ОСОБА_1 у червні 2021 року на електронну адресу Верховного Суду подав касаційну скаргу на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 січня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 травня 2021 року у вищевказаній справі, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до апеляційного суду.

Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом спору у цій справі є вимоги немайнового характеру, а саме: зобов'язання Головного лікаря Харківського міського психоневрологічного диспансеру звернутися до суду з заявою про примусовий огляд психіатром і примусову госпіталізацію ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7; визнання незаконною відмову Харківського обласного центра невідкладної медичної допомоги і медицини катастроф направити бригаду спеціалізованої психіатричної допомоги для надання психіатричної допомоги ОСОБА_4, ОСОБА_3 за повідомленням позивача.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Касаційна скарга не містить посилання на підстави, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у цій справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень про відмову у відкритті касаційного провадження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Верховний Суд урахував, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. Наведене повністю узгоджується з правовою позицією, сформованою Європейським судом з прав людини у справі "Azyukovska v. Ukraine" (рішення від 09 жовтня 2018 року "Азюковська проти України").

Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням наведеного, оскільки заявником подано касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, а обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не наведені, то відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 19, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 січня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківського обласного центру невідкладної медичної допомоги та медицини катастроф, головного лікаря Харківського міського психоневрологічного диспансера про зобов'язання вчинити певні дії, визнання незаконним відмови надання спеціалізованої психіатричної медичної допомоги відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик