Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.07.2018 року у справі №333/3893/17

Ухвала

Іменем України

22 червня 2018 року

м. Київ

справа № 333/3893/17

провадження № 61-35626ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 18 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 жовтня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 25 000 грн.

У іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 18 квітня 2018 року рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 жовтня 2017 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Апеляційного суду Запорізької області від 18 квітня 2018 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно із положеннями частини 1 статті 400 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Дослідивши матеріали касаційної скарги ОСОБА_4, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з урахуванням наступного.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного провадження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Положеннями пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України передбачено, що суд у порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно із пунктом 2 частини 4 статті 394 ЦПК України, у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до пунктом 2 частини 4 статті 394 ЦПК України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо: правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 проходив військову службу в лавах Збройних Сил СРСР та у період з 15 березня 1980 року по 29 червня 1980 рік брав участь в складі діючої армії на території Демократичної Республіки Афганістан.

Згідно із довідкою до акту огляду Медико-соціальної експертної комісії від 28 березня 2016 року серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 встановлено ІІІ групу інвалідності безстроково, поранення (контузія) та захворювання пов'язані з проходженням військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.

Апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що на час проходження ОСОБА_4 військової служби у період з 15 березня 1980 року по 29 червня 1980 року не діяв Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року та ЦК України 2003 року.

Для військовослужбовців (за наявності підстав) передбачено відшкодування моральної шкоди відповідно до положень статті 17 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до статті 9 "Про військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовці - це особи, які проходять військову службу.

Згідно із статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди.

Законодавство, що було чинним на час отримання ОСОБА_4 ушкодження здоров'я, не передбачало положень щодо відшкодування моральної шкоди.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" судам роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, наявність шкоди ще не породжує абсолютного права на її відшкодування, оскільки необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності і при цьому правильно визначити суб'єкт такої відповідальності.

Встановивши, що ОСОБА_4 отримав поранення, які стали підставою для встановлення йому третьої групи інвалідності, під час проходження військової служби на території Демократичної Республіки Афганістан, де велися бойові дії, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що підстав для покладення обов'язку з відшкодування моральної шкоди саме на Міністерство оборони України, яке було утворено після отримання позивачем цих травм, відсутні.

Міністерство оборони України не є правонаступником Міністерства оборони СРСР.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції належним чином дослідив та дав оцінку поданим сторонами доказам, врахував всі обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки ОСОБА_4 отримав поранення при виконанні службових обов'язків в Демократичній Республіці Афганістан у період з 15 березня 1980 року по 29 червня 1980 року, тобто до набрання чинності Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та ЦК України, коли діючим законодавством взагалі не передбачалось регулювання правовідносин з відшкодування моральної шкоди.

Оскільки правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, то колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Доводи касаційної скарги висновки суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись частиною 2 статті 389, пунктом 5 частини 2 , частинами 4 і 5 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 18 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

Б.І. Гулько

Д. Д. Луспеник