Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.03.2018 року у справі №127/17113/17

Ухвала

31 травня 2018 року

м. Київ

справа № 127/17113/17

провадження № 61-11556 ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 19 січня 2018 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 17 квітня 2013 року у розмірі 35 283,91 грн.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14 листопада 2017 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість в загальній сумі 1 920,59 грн, а саме: заборгованість за кредитом - 495,70 грн, заборгованість по процентах - 857,24 грн, штраф - 500,00 грн (фіксована частина), штраф - 67,65 грн (процентна складова).

В задоволенні позовних вимог про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" процентів у сумі 27 324,59 грн, комісії та пені в розмірі 4 450,00
грн, а також штрафу у сумі 1 588,73 грн - відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 19 січня 2018 року заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 листопада 2017 рокув частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" штрафу (фіксована частина) у розмірі 500,00 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

До Верховного Суду 10 квітня 2018 року ПАТ КБ "ПриватБанк" подало касаційну скаргу на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 19 січня 2018 року з пропуском строку, установленого частиною 1 статті 390 ЦПК України, в якій просило оскаржувані судові рішення скасувати в частині зменшення заборгованості по процентам, відмови у стягненні штрафу (фіксованої частини) та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, в іншій частині судові рішення не оскаржуються.

Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питаннящодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Пономарьов проти України, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить поновити строк на касаційне оскарження судових рішень з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки06 лютого 2018 року до Верховного Суду було подано касаційну скаргу на вищевказані судові рішення. Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2018 року касаційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 19 січня 2018 року визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 1 частини 4 статті 393 ЦПК України. Вказану ухвалу отримано заявником 03 квітня 2018 року, про що свідчить копія супровідного листа з відміткою.

Відповідно до частини 3 статті 390 ЦПК України, строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частини 3 статті 390 ЦПК України.

Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження ПАТ КБ "ПриватБанк" пропущено з поважних причин, оскільки первісну касаційну скаргу було подано в установлений частиною 1 статті 390 ЦПК України строк і ПАТ КБ "ПриватБанк" після отримання ухвали від 07 березня 2018 року у розумний інтервал часу вдруге звернулося із касаційною скаргою, вважаємо за можливе його поновити.

Однак, дослідивши матеріали касаційної скарги ПАТ КБ "ПриватБанк", Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, враховуючи наступне.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Ціна позову у даній справі становить 35 283,91 грн, яка станом на 1 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762*100=176 200).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

ПАТ КБ "ПриватБанк" в касаційній скарзі зазначило, що справа є малозначною, але має для банку виняткове значення, тому що невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором перешкоджає стабільній роботі банку, обмежує права та порушує його майнові інтереси. Проте ПАТ КБ "ПриватБанк" не обґрунтовує в чому проявляється виняткове значення для нього цієї справи. Оскільки вказівка на невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженимисудовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що справа має виняткове значення для ПАТ КБ "ПриватБанк".

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ПАТ КБ "ПриватБанк" подало касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, увідкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Одночасно роз'яснюємо вимоги пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" згідно з яким, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини 3 статті 389, статтею 390, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Поновити публічному акціонерному товариству комерційного банку "ПриватБанк" строк на касаційне оскарження заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 листопада 2017 року та постанови Апеляційного суду Вінницької області від 19 січня 2018 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 19 січня 2018 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Білоконь