Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.05.2021 року у справі №369/16297/20

Ухвала

Іменем України

27 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 369/16297/20

провадження № 61-6717ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 24 березня 2021 року за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову до пред'явлення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2020 представник ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову до пред'явлення позову, в якій просив вжити заходів забезпечення позову до подання позовної заяви, шляхом накладення арешту на нерухоме майно - квартиру, що належить ОСОБА_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та шляхом заборони ОСОБА_1 здійснювати будь-які дії (уповноваження інших осіб на укладення правочинів, передача в заставу, тощо), направлені на відчуження вищевказаної квартири.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 грудня 2020 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 про забезпечення позову до пред'явлення позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 24 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 грудня 2020 року скасовано.

Заяву про забезпечення позову до пред'явлення позову задоволено частково.

Накладено арешт на нерухоме майно - квартиру, що належить ОСОБА_1, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

В іншій частині заяви відмовлено.

22 квітня 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 24 березня 2021 року у вказаній вище справі, в якій просила скасувати оскаржувану постанову, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що посилання апеляційного суду на те, що невжиття заходу забезпечення позову може призвести до здійснення відчуження спірного майна на користь інших осіб, що призведе до затягування розгляду справи та обмеження прав позивача на ефективний судових захист є абсолютно безпідставними та необґрунтованими, оскільки ОСОБА_2 не довів намірів ОСОБА_1 відчужити майно або чинити перешкоди у виконанні рішення суду.

Верховний Суд, дослідивши подану касаційну скаргу та додані до неї матеріали, зробив висновок, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених частини 1 та 2 статті 149 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 має намір подати позов про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та стягнення з ОСОБА_1 на свою користь грошових коштів у розмірі 84 156,60 фунтів стерлінгів.

ОСОБА_1 за кошти, що надані їй ОСОБА_2, придбала та зареєструвала на своє ім'я квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Заява про забезпечення позову до пред'явлення позову обґрунтовував тим, що існує ризик ухилення відповідачем від виконання судового рішення, оскільки станом на день звернення з заявою, на сайті www. olx. ua, наявне оголошення про продаж ОСОБА_1 вищевказаної квартири. У зв'язку із наведеним представник ОСОБА_2 просив накласти арешт на вищевказану квартиру, яка належить ОСОБА_1, та заборонити здійснювати дії, направлені на відчуження зазначеної квартири.

Стороною позивача наведені причини, у зв'язку з якими необхідно забезпечити позов, та обґрунтовано необхідність їх вжиття, враховано співмірність заходу забезпечення позову заявленим вимогам.

Реєстрація за ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру свідчить про існування у останньої, як в одноосібного власника, можливості вільно, на власний розсуд розпорядитись вищевказаним майном.

Враховуючи, що предметом майбутнього позову є застосування наслідків недійсності нікчемного правочину щодо купівлі-продажу квартири, укладеного ОСОБА_1, та стягнення з останньої грошових коштів, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви, оскільки забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухове майно (квартира) є достатнім, необхідним і співмірним заходом забезпечення позову.

Невжиття заходу до забезпечення позову може призвести до здійснити відчуження спірного майна на користь інших осіб, що призведе до затягування розгляду справи та обмеження прав позивача на ефективний судовий захист.

Обраний позивачем вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно не призведе до невиправданого обмеження майнових прав ОСОБА_1, оскільки арештоване майно фактично зберігається у володінні та у користуванні власника, а обмежується лише можливість розпорядитися ним.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reportsof Judgmentsand Decisions1997-II).

Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх спору.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові активи, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до частини 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Конкретний захід забезпечення позову повинен бути співмірним з позовними вимогами, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, суд апеляційної інстанції, правильно виходив із того, що відповідно до частини 2 статті 149 ЦПК України підставою для забезпечення позову є наявність обставин, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або забезпечити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також з огляду на те, що невжиття заходів по забезпеченню позову може зробити неможливим або утруднити виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог позивача.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, та враховуючи можливий негативний вплив і наслідки на відновлення порушеного права позивача в разі встановлення неправомірних дій відповідача.

Отже, оскаржуване судове рішення ґрунтується на засадах справедливості, добросовісності і розумності, відповідають положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на справедливий суд.

З огляду на те, що доводи, наведені ОСОБА_1 у касаційній скарзі, не дають підстав для висновків про незаконність оскаржуваного судового рішення, тому правильне застосовування судом апеляційної інстанції процесуальних норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування.

Порушення норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення питання про права заявника у справі, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Правильне застосовування судом норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Керуючись частиною 4 статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 24 березня 2021 року за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову до пред'явлення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та стягнення грошових коштів відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

В. С. Висоцька

А. І. Грушицький