Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.07.2018 року у справі №0808/8853/2012

Ухвала

02 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 0808/8853/2012

провадження № 61-16508ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Краснощокова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на постанову Запорізького апеляційного суду від 23 вересня 2020 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

04 листопада 2020 року Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" (далі - ПАТ "Родовід Банк") подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 23 вересня 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2020 року у задоволенні клопотання ПАТ "Родовід Банк" про відстрочення сплати судового збору при поданні касаційної скарги на постанову Запорізького апеляційного суду від 23 вересня 2020 року відмовлено. Касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, зокрема, для:

надання документів, що підтверджують сплату судового збору в розмірі 6 438 грн;

подання підписаної касаційної скарги у новій редакції, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та яка відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, додання до неї копій скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

На виконання вимог вказаної ухвали до Верховного Суду від ПАТ "Родовід Банк" надійшли тільки документи, що підтверджують сплату судового збору в розмірі

6 438 грн.

Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2021 року продовжено ПАТ "Родовід Банк" строк для усунення недоліків касаційної скарги, встановлений ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2020 року

Скаржника повідомлено про наслідки невиконання вимог ухвали суду.

На виконання вимог наведеної ухвали Верховного Суду ПАТ "Родовід Банк" подавдо Верховного Суду касаційну скаргу в новій редакції, в якій зазначає про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від

13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12, застосованого судом апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи,

а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема: якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У пункті 5 частини 2 статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) пункті 5 частини 2 статті 392 ЦПК України підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункті 5 частини 2 статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Тлумачення вказаних норм ЦПК України дозволяє зробити висновок, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини 1 статті 389 ЦПК України, на підставі пункту 2 частини 2 статті 389 ЦПК України,

в касаційній скарзі має бути мотивовано необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного

у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції

в оскарженому судовому рішенні.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції

з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги.

З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від

19 грудня 1997 року).

Аналіз касаційної скарги в новій редакції свідчить, що в ній відсутнє вмотивоване обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12.

Сама по собі вказівка на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах не свідчить про обґрунтування особою, яка подала касаційну скаргу, підстав касаційного оскарження та не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України). Тому ПАТ "Родовід Банк" не виконано вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень.

Відповідне невиконання вимог процесуального закону при поданні касаційної скарги унеможливлюють вирішення питання про відкриття касаційного провадження

у справі.

Відповідно до частини 2 статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених частини 2 статті 393 ЦПК України, застосовуються положення частини 2 статті 393 ЦПК України, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

За змістом статті 185 ЦПК України, якщо скаржник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається скаржнику.

Відповідно до пункту 4 частини 4 статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пункту 4 частини 4 статті 393 ЦПК України підстави для оскарження судового рішення

в касаційному порядку.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.

Керуючись статтями 185, 260, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на постанову Запорізького апеляційного суду від 23 вересня 2020 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, вважати неподаною та повернути скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснощоков