Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 03.08.2021 року у справі №428/8542/20

Ухвала

03 серпня 2021 року

місто Київ

справа № 428/8542/20

провадження № 61-12016ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,на заочне рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 грудня 2020 року та постанову Луганського апеляційного суду від 14 червня 2021 року у справі за позовом Ради опіки та піклування Попаснянської районної державної адміністрації Луганської області - Попаснянської районної військово-цивільної адміністрації Луганської області в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_1, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

Рада опіки та піклування Попаснянської районної державної адміністрації Луганської області - Попаснянської районної військово-цивільної адміністрації Луганської області у жовтні 2020 року звернулася до суду із позовом, у якому просила позбавити батьківських прав ОСОБА_3 стосовно малолітнього ОСОБА_2.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Заочним рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Луганського апеляційного суду від 14 червня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено.

ІІ. ВИМОГИ ТА АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

ОСОБА_1, в інтересах малолітнього ОСОБА_2 14 липня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати заочне рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 грудня 2020 року та постанову Луганського апеляційного суду від 14 червня 2021 року, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник визначив:

- (1) порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права;

- (2) відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

- (3) судами першої та апеляційної інстанцій не надано правової оцінки, наданим в судовому засідання поясненням малолітнього ОСОБА_2, а також висновку органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідача;

- (4) судом апеляційної інстанції не враховано висновки, викладені у постанові Верховного Суду України.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та додані до неї матеріали, зробив висновок про наявність підстав для повернення касаційної скарги заявнику, яку подано без додержання вимог процесуального закону, чинного на момент звернення зі скаргою.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина 3 статті 3 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Пунктами 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених Пунктами 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Згідно із частиною 1 статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Відповідно до частини 3 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених

частини 3 статті 411 ЦПК України; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

У касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) частини 3 статті 411 ЦПК України підстави (підстав) (підпункт 1 пункту 5 частини 2 статті 392 ЦПК України).

Визначаючи підстави касаційного оскарження, заявник зазначив про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, проте, ураховуючи, що під час розгляду справи судами застосовано положення, зокрема, статті 164 Сімейного кодексу України щодо позбавлення батьківських прав та статті 164 Сімейного кодексу України щодо врахування висновку органу опіки та піклування, Верховний Суд визнає, що заявником не зазначено певних норм матеріального та (або) процесуального права, щодо застосування яких, на переконання ОСОБА_1, відсутній висновок Верховного Суду.

Наведений довід суд визнає формальним, що не створює підставу для оскарження рішень судів в касаційному порядку.

Крім того, зазначений довід суперечить змісту рішення суду апеляційної інстанції, який застосував висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18) щодо застосування положень статті 164 СК України.

Верховним Судом враховано, що з приводу оцінки обставин справи у суді касаційної інстанції сформована правозастосовча практика з приводу вирішення такої категорії спорів. Практика розгляду Верховним Судом такої категорії спорів відбувається, зокрема із застосуванням у подібних правовідносинах правових висновків, викладених, зокрема, у постанові Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі № 523/16635/17 (провадження № 61-5437св19 від 10 лютого 2021 року у справі № 761/10887/17 (провадження № 61-3077св20).

За наведених обставин Верховний Суд визнає, що наведена заявником підстава для касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції не підтверджена, спростована наведеними прикладами практики Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зазначений заявником інший довід щодо незастосування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду України, суд касаційної інстанції також визнає неналежним чином викладеним та мотивованим, оскільки ОСОБА_1 не зазначено реквізитів судових справ та дати ухвалення таких рішень, що унеможливлює перевірку подібності цих справи зі справою № 428/8542/20, яка переглядається.

Також наведена заявником третя підстава касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції не може бути визнана Верховним Судом такою, що відповідає вимогам пункту 1 частини 3 статті 411 ЦПК України, оскільки зміст наведеної норми свідчить про те, що зазначений пункт підлягає застосуванню виключно за умови, якщо обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження одночасно пов'язана з наявністю інших підстав, передбачених пункту 1 частини 3 статті 411 ЦПК України.

Отже, Верховний Суд констатує, що подана заявником касаційна скарга не містить належного викладу підстав, передбачених процесуальним законом для оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку.

Доводи про здійснення оцінки доказів, досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, виходять за межі повноважень суду касаційної інстанції, що визначенні статтею 400 ЦПК України.

Верховний Суд наголошує на тому, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд постановлених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень у виключних випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом. Стадія касаційного перегляду не є обов'язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що вичерпним чином визначені законом. При цьому, Верховний Суд є судом права, тобто такою судовою інстанцією, яка не здійснює перегляд постановлених та оскаржених рішень повністю, а лише у питанні правильності застосування судами норм права.

Відповідно до пункту 4 частини 4 статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пункту 4 частини 4 статті 393 ЦПК України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Враховуючи те, що заявник не виконав вимог процесуального закону під час подання касаційної скарги щодо наведення визначених процесуальним законом підстав касаційного оскарження судового рішення, така скарга підлягає поверненню заявнику.

Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 389, 393, 411 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на заочне рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 14 грудня 2020 року та постанову Луганського апеляційного суду від 14 червня 2021 року у справі за позовом Ради опіки та піклування Попаснянської районної державної адміністрації Луганської області - Попаснянської районної військово-цивільної адміністрації Луганської області в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_1, про позбавлення батьківських прав, не прийняти до розгляду та повернути заявникові.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Погрібний