Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.01.2020 року у справі №242/981/18

Ухвала

26 травня 2021 року

м. Київ

справа № 242/981/18

провадження № 61-23065св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2,

відповідачі: Держава Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державна казначейська служба України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області в інтересах Держави України в особі Кабінету Міністрів України на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 31 липня 2019 року у складі судді Капітонова В. І. та постанову Донецького апеляційного суду від 14 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Биліни Т. І., Лопатіної М. Ю., Принцевської В. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої онуки ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України (далі - КМУ), Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи.

Позов мотивований тим, що 13 травня 2017 року внаслідок вчинення терористичного акту невідомими особами зі складу незаконних збройних формувань шляхом артилерійського обстрілу в м. Авдіївка Донецької області вбито її дочку громадянку України ОСОБА_3, її онука - неповнолітня ОСОБА_2, стала дитиною сиротою, а вона її опікуном.

За фактом смерті ОСОБА_3 14 травня 2017 року органом досудового розслідування - Генеральною прокуратурою України до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 42017000000001230 та розпочато кримінальне провадження за частиною 2 статті 438, частиною 3 статті 258 КК України.

Вважає, що відповідач зобов'язаний відшкодувати їй і дитині моральну шкоду, яка полягає у вкрай тяжких і незворотних моральних стражданнях та хвилюваннях, спричинених загибеллю її дочки та одночасно матері малолітньої дитини внаслідок незабезпечення відповідачем права на життя, а також відсутністю ефективного розслідування терористичного акту.

Позивач із загиблою підтримувала близькі родинні стосунки, донька їй надавала відчуття життєвого сенсу, її втрата є довічною і непоправною, це найбільш травмуюча подія її життя.

Неповнолітня ОСОБА_2 була свідком загибелі своєї матері. Внаслідок перенесеної травмуючої події вона проходила тривалу реабілітацію. Психічно - емоційний стан дитини зазнав значних змін. Втрата матері для ОСОБА_2 є найбільш травмуючою подією її життя.

На підставі викладеного, уточнивши позовні вимоги, позивач просила суд відшкодувати їй та онуці ОСОБА_2, в інтересах якої вона діє, за рахунок коштів Державного бюджету України моральну шкоду, заподіяну терористичним актом, що призвів до загибелі її дочки - ОСОБА_3, у розмірі 1 000 000,00 грн, кожній окремо, шляхом стягнення з Державної казначейської служби України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 31 липня 2019 року позов задоволено.

Відшкодовано ОСОБА_1, за рахунок коштів Державного бюджету України моральну шкоду, заподіяну терористичним актом, що призвів до загибелі дочки - ОСОБА_3, у розмірі 1 000 000,00 грн шляхом стягнення з Державної казначейської служби України.

Відшкодовано ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_2 за рахунок коштів Державного бюджету України моральну шкоду, заподіяну дитині терористичним актом, що призвів до загибелі її матері ОСОБА_3, у розмірі 1 000 000,00 грн шляхом стягнення з Державної казначейської служби України.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Держава Україна не забезпечила захист права на життя гарантоване статтею 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також не забезпечила ефективного розслідування загибелі дочки ОСОБА_1 і матері ОСОБА_2 - ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок вчинення терористичного акту невідомими особами із складу незаконних збройних формувань шляхом артилерійського обстрілу в м. Авдіївка Донецької області.

Моральна шкода завдана ОСОБА_1 і ОСОБА_2 полягає у спричинених загибеллю дочки і одночасно матері для ОСОБА_2, вкрай тяжких і незворотних моральних страждань та хвилювань, внаслідок терористичного акту, незабезпеченням відповідачем права на життя, гарантованого статтею 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 27 Конституції України, а також відсутністю ефективного, незалежного розслідування стверджуваних порушень права на життя протягом більше року.

Враховуючи триваючий характер порушень прав та законних інтересів як самої ОСОБА_1, так і малолітньої ОСОБА_2, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав, шляхом стягнення компенсації за завдану моральну шкоду у виді одноразової суми 1 000 000,00 грн на користь позивача та малолітньої ОСОБА_2 кожній, що відповідає розміру компенсації, який був визначений Європейським судом з прав людини при розгляді аналогічних вимог фізичних осіб щодо стягнення компенсації за моральні страждання через смерть фізичної особи.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

На рішення місцевого суду Держава Україна в особі КМУ подала апеляційну скаргу.

Постановою Донецького апеляційного суду від 14 листопада 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2019 року Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області в інтересах Держави України в особі КМУ звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

У квітні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди передчасно застосували до спірних правовідносин статтю 19 Закону України "Про боротьбу з тероризмом", відповідно до якої здійснюється відшкодування шкоди, заподіяної громадянам терористичним актом за рахунок коштів Державного бюджету України, оскільки досудове слідство за статтею 258 КК України не завершено, а отже доказів у справі щодо загибелі доньки позивача від терористичного акту недостатньо; вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню Кодекс цивільного захисту України, що узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 11 липня 2018 року у справі № 219/11736/16-ц та від 20 вересня 2018 року у справі № 243/8302/16-ц, предметом розгляду у яких є відшкодування шкоди від терористичного акту при проведенні терористичної операції, а також загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду, передбачені статтею 1167 ЦК України та положення частини 2 статті 1177 ЦК України, що узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду викладеного у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц; суди помилково послались на рішення Європейського суду з прав людини від 08 січня 2001 року у справі "Айдер проти Туреччини", оскільки у цій справі правовідносини є нетотожними; суд у цивільному процесі не має повноважень визначати правомірність рішення, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора в кримінальному провадженні, а тому висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності ефективного розслідування злочину - загибелі доньки позивача, за відсутності відомостей про завершення розслідування, є помилковими.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2020 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 635/6172/17 (провадження № 61-16324св19) за позовом ОСОБА_4 до Держави України в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Харківського районного суду Харківської області від 24 квітня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 30 липня 2019 року.

Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів зазначала, що на розгляді в судах різних судових інстанцій перебуває значна кількість справ, які стосуються проблематики відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи внаслідок терористичного акту, а також спорів про відшкодування шкоди, завданої смертю (ушкодженням здоров'я) цивільних осіб на території проведення АТО, вирішення яких неможливе без існування єдиної правозастосовчої практики.

Крім того, колегія суддів дійшла переконання, що існує очевидна необхідність у формуванні з цих питань єдиної правозастосовчої практики, вирішенні питання щодо застосування норм міжнародних договорів та національного права, і ці проблемні питання належать до компетенції Великої Палати Верховного Суду як інституції, діяльність якої спрямована на вирішення виключної правової проблеми в цілях забезпечення однакового застосування судами норм матеріального права.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 25 листопада 2020 року прийнято до розгляду справу № 635/6172/17.

У пункті 10 частини 1 статті 252 ЦПК України встановлено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі.

Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пункту 14 частини 1 статті 253 ЦПК України, - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Судове рішення у справі, яке є предметом перегляду, та судове рішення, яке передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, ухвалені у подібних правовідносинах, оскільки спір стосується вирішення питання про відшкодування позивачеві шкоди, завданої смертю доньки на території проведення АТО унаслідок скоєння терористичного акта.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у справі № 242/981/18 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 635/6172/17.

Керуючись статтями 252, 253, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження у справі ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, до держави України в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи зупинити до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 242/981/18.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська Судді: В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В.

А. Стрільчук