Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.04.2019 року у справі №464/3257/17

Ухвала

02 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 464/3257/17

провадження № 61-5922ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Стрільчука В. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 04 червня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: Львівське комунальне підприємство "Бондарівка", ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з указаним позовом, в якому просила стягнути з відповідача майнову шкоду в розмірі 43 696,07 грн та моральну шкоду в розмірі 20 000 грн, завдану внаслідок залиття квартири.

Позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовано тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1.30 березня 2017 року з вини відповідача, яка є власником квартири НОМЕР_1 в цьому ж будинку, сталося залиття її квартири, внаслідок чого їй було завдано майнової шкоди. В цей же день комісією майстрів Львівського комунального підприємства "Бондарівка" було складено акт, в якому зафіксовано, що у квартирі відповідача прорвало трубу на з'єднанні перед лічильником холодної води, внаслідок чого відбулося залиття її квартири та інших квартир. Відповідач не бажає добровільно відшкодовувати шкоду. Внаслідок дій відповідача їй також було завдано моральної шкоди.

Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 04 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відшкодування завданої майнової шкоди в розмірі 43 696,07 грн та компенсацію за заподіяну моральну шкоду в розмірі 3 000 грн. В решті позову відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

18 березня 2019 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв'язку касаційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Сихівського районного суду міста Львова від 04 червня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року і направити справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" передбачено, що у 2018 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2019 року (на час подання касаційної скарги) - 1 921 грн.

Предметом спору у цій справі є відшкодування майнової шкоди в розмірі 43 696,07
грн та моральної шкоди в розмірі 20 000 грн, що станом на 01 січня 2019 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921 грн х 100 = 192 100 грн).

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Необхідність розгляду справи в касаційному порядку ОСОБА_1. обґрунтувала тим, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки судами попередніх інстанцій проігноровано усталену судову практику Верховного Суду, яка сформована у ряді постанов в аналогічних справах, зокрема в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 2-1974/11.

Наведені заявником обставини, передбачені підпунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки у постанові Верховного Суду, на яку вказує заявник, і у цій справі встановлено різні фактичні обставини. Доводи заявника полягають у його незгоді з оцінкою судами зібраних у справі доказів та встановлених обставин, що не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалено після набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", тобто після 15 грудня 2017 року.

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Зазначення в постанові Львівського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення від 05 квітня 2018 року у справі "Зубац проти Хорватії").

Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 04 червня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 06 грудня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: Львівське комунальне підприємство "Бондарівка", ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. А. Стрільчук