Ухвала

Іменем України

28 січня 2021 року

м. Київ

справа № 761/28762/18

провадження № 61-579ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є.

В., розглянувши касаційну скаргу акціонерного товариства "Агропросперіс Банк" на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 17 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року у справі за скаргою акціонерного товариства "Агропросперіс Банк" на дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м.

Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полісмака Олександра Олександровича, заінтересована особа: стягувач ОСОБА_1,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року акціонерне товариство "Агропросперіс банк" (далі - АТ "Агропросперіс банк") звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Шевченківського РВ ДВС у м. Києві) Полісмака О. О.

Скаргу обґрунтовував тим, що 26 червня 2020 року державним виконавцем було відкрито виконавче провадження ВП №62423071 за виконавчим листом від 20 березня 2019 року у справі № 761/28762/18, виданим Шевченківським районним судом міста Києва, яким зобов'язано АТ "Агропросперіс банк" вчинити дії щодо належного виконання умов договору № 055820 банківського вкладу фізичної особи "Класичний" від 05 квітня 2018 року та договору № 26202005022601 банківського рахунку фізичної особи від 05 квітня 2018 року.

Скаржник зазначав, що ним виконано всі зобов'язання перед стягувачем стосовно договору банківського вкладу та договору банківського рахунку.

Вказує, що звернувся до державного виконавця із заявою про закінчення виконавчого провадження, проте, на виконання вимог Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець не вчинив дії щодо закінчення виконавчого провадження.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 вересня 2020 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року, в задоволенні скарги відмовлено.

11 січня 2021 року АТ "Агропросперіс банк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 17 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року і ухвалити нове рішення про задоволення скарги.

Свої вимоги заявник обґрунтовує неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, зокрема, зазначає, що проценти за депозитом нараховані та сплачені ОСОБА_1 на його рахунок в АТ "АП БАНК" в повному обсязі за весь період фактичного розміщення коштів на депозитному рахунку, що підтверджено витягом з депозитного рахунку ОСОБА_1.

Термін дії договору № 055820 банківського вкладу фізичної особи "Класичний" від 05 квітня 2018 року закінчився 05 квітня 2019 року, оскільки цей договір було укладено на 1 рік, та відповідний депозитний рахунок ОСОБА_1 закрито. Стосовно договору № 26202005022601 банківського рахунку фізичної особи від 05 квітня 2018 року зазначено, що остання операція здійсненна за цим рахунком 10 липня 2018 року, а рахунок закрито 11 липня 2018 року. При цьому скаржник зазначав, що на цей час відсутні будь-які діючі договори, укладені між АТ "Агропросперіс банк" та ОСОБА_1, він не є клієнтом Банку. В АТ "Агропросперіс банк" відсутні банківські рахунки та кошти, які б належали ОСОБА_1.

Згідно з частиною 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

Серед засад виконавчого провадження, визначених статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" є обов'язковість виконання рішень.

Виконавець зобов'язаний вживати передбачених статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов наступного висновку.

Судами встановлено, що у Шевченківському РВ ДВС у м. Києві на виконанні перебуває виконавче провадження № 62423071 за виконавчим листом, виданим 20 березня 2019 року Шевченківським районним судом міста Києва у справі № 761/28762/18 про зобов'язання ПАТ "Агропросперіс Банк" вчинити дії щодо належного виконання умов договору № 055820 банківського вкладу фізичної особи "Класичний" від 05 квітня 2018 року та договору № 26202005022601 банківського рахунку фізичної особи від 05 квітня 2018 року.

20 червня 2020 року державним виконавцем було прийнято постанови про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Судом встановлено, що 30 липня 2020 року АТ "Агропросперіс Банк" звернулось до державного виконавця із заявою про закінчення виконавчого провадження, мотивуючи її виконанням умов договорів.

До заяви та скарги АТ "Агропросперіс Банк" надало копії заяв на видачу готівки на загальну суму 197 358,46 грн в рахунок погашення коштів за дострокове розірвання за угодами № 005820 від 05 квітня 2018 року та № 26202005022601 від 05 квітня 2018 року.

Як вбачається з рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 листопада 2018 року у справі № 761/28762/18, відповідно до листа відповідача від 09 липня 2018 року, відповідачем було повідомлено ОСОБА_1 про припинення ділових відносин, розірвання укладених з ним договорів та закриття рахунків, відкритих на його ім'я. Так як ПАТ "Агропросперіс Банк" фактично відмовився в односторонньому порядку від виконання укладених з відповідачем договорів, що суперечить нормам статті 525 ЦК України та умовам договорів, то суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо безпідставної відмови від виконання зобов'язання з боку відповідача.

За пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Разом з тим, скаржником не було надано суду доказів на підтвердження виконання рішення суду в повному обсязі саме в частині вчинення дій щодо належного виконання умов договору № 055820 банківського вкладу та договору № 26202005022601 банківського рахунку фізичної особи.

Зокрема, представником скаржника надано заяви на видачу готівки в рахунок погашення коштів за достроково розірваними угодами № 005820 та № 26202005022601, але жодним чином не підтверджено, що виплачені суми належним чином і в повному обсязі виконують умови вказаних договорів.

За частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частини 3 статті 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Таким чином, доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються висновками судів, викладеними в ухвалі суду першої інстанції та постанові суду апеляційної інстанції.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що свідчить про необґрунтованість скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Оскільки правильне застосовування судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а касаційна скарга є необґрунтованою, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись частиною 4 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства "Агропросперіс Банк" на ухвалу Шевченківського районного суду м.

Києва від 17 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року у справі за скаргою акціонерного товариства "Агропросперіс Банк" на дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полісмака Олександра Олександровича, заінтересована особа: стягувач ОСОБА_1, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков