Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.02.2021 року у справі №524/7763/19

Ухвала

Іменем України

01 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 524/7763/19

провадження № 61-44ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 27 липня 2020 року у складі судді

Предоляк О. С. та постанову Полтавського апеляційного суду від 08 грудня

2020 року у складі колегії суддів: Чумак О. В., Дряниці Ю. В., Кривчун Т. О., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, про позбавлення батьківських прав, збільшення розміру аліментів та стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

У жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до

ОСОБА_1, третя особа - Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, про позбавлення батьківських прав, збільшення розміру аліментів та стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів.

Позовні вимоги мотивувала тим, що вона перебувала з відповідачем у фактичних шлюбних відносинах, від яких вони мають спільну дочку ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1. Після припинення шлюбних відносин місце проживання дочки визначено з нею.

Посилаючись на те, що відповідач життям дитини не цікавиться, уникає спілкування з нею, участі в її утриманні та вихованні не приймає, не сплачує аліменти, позивач просила позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1; збільшити розмір аліментів на її користь на утримання дочки до 2 500,00 грн щомісячно та до закінчення навчання дитини - 30 червня 2022 року; стягнути з нього неустойку за прострочення сплати аліментів у сумі 42 061,09 грн.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 27 липня 2020 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 42 061,09 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Попереджено ОСОБА_1 про необхідність належного виконання обов'язків щодо виховання і утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Покладено на Орган опіки та піклування виконавчого комітету Кременчуцької міської ради контроль за виконанням батьківських обов'язків ОСОБА_1.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного процента суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше ста процентів заборгованості.

При цьому, розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Визначаючи розмір пені за порушення строків сплати аліментів, суд першої інстанції з урахуванням встановлених ним обставин у справі та положень частини 1 статті 196 ЦПК України, зменшив розмір неустойки (пені), що підлягає стягненню до 42 061,09
грн.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 08 грудня 2020 рокуапеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області від

27 липня 2020 рокузалишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційних скарг. Відхиляючи твердження ОСОБА_1 про те, що розмір неустойки підлягає зменшенню у зв'язку

з його скрутним матеріальним станом, відсутністю постійного місця роботи

та можливості працевлаштування, суд першої інстанції, визначаючи

розмір неустойки, урахував указані відповідачем обставини та правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц. Апеляційний суд не прийняв наданий ОСОБА_1 розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, складений державним виконавцем Автозаводського відділу державної виконавчої служби м Кременчук (далі - державний виконавець Автозаводського ВДВС м. Кременчук)

від 23 вересня 2020 року № 134384, згідно з яким розмір заборгованісті ОСОБА_1 станом на 01 вересня 2020 року становить 40 262,77 грн, оскільки відповідач не навів підстав за наявності яких він був позбавлений можливості надати зазначений розрахунок до суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У січні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 27 липня

2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року, у якій заявник просив скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог про стягнення неустойки (пені) та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неврахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верхового Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 657/1786/19 (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не урахували його доводів про те, що заборгованість зі сплати аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, виникла не з його вини, оскільки він є інвалідом другої групи і за станом здоров'я не може влаштуватися на роботу, а тому його єдиним доходом є пенсія по інвалідності. Крім того, він має на утриманні трьох дітей від нового шлюбу про що повідомляв державного виконавця.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Із касаційної скарги вбачається, що вона є необгрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах від яких мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом з матір'ю.

Рішенням Автозаводського районного суду м Кременчука від 27 жовтня

2005 року стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/6 частини зі всіх видів доходів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до довідки Кременчуцької м/р МСЕК Полтавської області 05 лютого 2008 року МСЕ № 0040696 ОСОБА_1 є інвалідом другої групи.

Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, складеним державним виконавцем Автозаводського ВДВС м Кременчук від 26 вересня 2019 року № 76492, заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів за період

з 01 лютого 2016 року по жовтень 2019 року становить 42 061,09 грн.

Неповнолітня ОСОБА_3 навчається у Кременчуцькому медичному коледжі ім. В. І.

Литвиненка за денною формою навчання на контрактній основі (відділення лікувальної справи), стипендію не отримує.

На утриманні відповідача перебувають неповнолітні діти: ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3. За місцем проживання відповідача крім нього, його неповнолітніх дітей та дружини ОСОБА_7, також проживає її донька - ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Згідно з довідкою про доходи від 21 січня 2020 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію по інвалідності.

Згідно з частиною 1 статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

За змістом зазначеної норми, відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 196 СК України. Обов'язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) викладено правовий висновок про те, що пеня за прострочення сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

Частиною 2 статті 196 СК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених статтею 197 СК України умов - повністю або частково звільнити боржника від сплати заборгованості.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, установивши, що заборгованість зі сплаті аліментів виникла з вини відповідача, який зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання дитини за рішенням суду, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойки (пені), передбаченої статтею 196 СК України, зменшивши розмір неустойки до 100 відсотків заборгованості.

Посилання у касаційній скарзі на те, що суди попередніх інстанцій не урахували доводів заявника про те, що заборгованість зі сплати аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, виникла не з його вини, оскільки він є інвалідом другої групи та за станом здоров'я не може влаштуватися на роботу є неспроможними, оскільки за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження зазначеного, суди дійшли обгрунтованого висновку про відсутність підстав для зменшення розміру неустойки за прострочення сплати аліментів.

Щодо доводів заявника про наявність підстав для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 389 ЦПК України

Перевіривши наведені заявником підстави для відкриття касаційного провадження, зокрема, посилання не те, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верхового Суду від

22 квітня 2020 року у справі № 657/1786/19, Верховний Суд вважає їх необгрунтованими з огляду на таке.

У вказаній справі предметом спору були вимоги про стягнення заборгованості зі сплати аліментів і неустойки за прострочення сплати аліментів. Залишаючи без змін рішення суду апеляційної інстанції Верховний Суд виходив з того, що заборгованість зі сплати аліментів виникла не з вини платника аліментів, зокрема загальний розмір стягуваних аліментів перевищував встановлені статтею 128 КЗпП України обмеження розміру відрахувань із заробітної плати, а тому апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів.

З наведеного вбачається, що оскаржувані судові рішення не суперечать висновкам вкладеним викладеним у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 657/1786/19, а ухвалені з урахуваннях інших встановлених судами фактичних обставин справи.

Посилання на інші підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України касаційна скарга ОСОБА_1 не містить.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України Верховний Суд зобов'язаний перевіряти наявність підстав для відкриття касаційного провадження, зазначених у касаційній скарзі в межах доводів та вимог касаційної скарги.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v.
UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ,

03 квітня 2008 року).

Ураховуючи наведене, суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права, щодо визначення розміру неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, що узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду викладеними у постанові від 03 квітня

2019 року у справі № 333/6020/16-ц, що свідчить про необгрунтованість скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Керуючись пунктом 5 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду

м. Кременчука від 27 липня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, про позбавлення батьківських прав, збільшення розміру аліментів та стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді:Г. І. Усик І. Ю. Гулейков О. В. Ступак