Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.02.2020 року у справі №215/2291/19
Ухвала КЦС ВП від 02.02.2020 року у справі №215/2291/19

Ухвала

27 січня 2020 року

м. Київ

справа № 215/2291/19

провадження № 61-1291ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Усика Г. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 вересня 2019 року у складі судді Камбул М.

О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П., у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Електромашпромсервіс", третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, про визнання зайнятості на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Електромашпромсервіс" (далі - ПрАТ "Електромашпромсервіс"), третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про визнання зайнятості на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1, зобов'язання вчинити певні дії.

Позов мотивував тим, що з 22 лютого 1982 року він працював електромонтером - ремонтником, та постійно був зайнятим ремонтом електроустаткування в кар'єрах та основних цехах "Північного гірничозбагачувального комбінату" в цеху № 55 ПрАТ "Електромашпромсервіс". Атестація робочих місць за умовами праці на ПрАТ "Електромашпромсервіс" проведена вперше 05 квітня 1995 року, за результатами якої, робоче місце електрослюсаря, зайнятого безпосередньо і постійно ремонтом електроустаткування в кар'єрах та основних цехах "Північного гірничозбагачувального комбінату (дробильні фабрики №1,2, рудозбагачувальна фабрика № 1-3) атестовано за Списком № 1 за позицією 1020100а-1753 в.

З 10 жовтня 2016 року йому призначено пенсію за віком на пільгових умовах.

Відповідно до пенсійної справи період роботи у ПрАТ "Електромашпромсервіс" з 22 лютого 1982 року по 01 лютого 1995 року зараховано до стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2. Період з 25 листопада 1995 року по 10 лютого 1997 року зараховано до стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1. У зв'язку з відсутністю в трудовій книжці відповідних записів, підставою для перерахування пенсії стала інформація, відображена у довідці ПрАТ "Електромашпромсервіс" про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній № 72 від 16 вересня 2019 року.

Посилаючись на те, що весь період його роботи у ПрАТ "Електромашпромсервіс" має бути зарахований до стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1, просив визнати його зайнятість у період з 22 лютого 1982 року по 15 листопада 1994 року на ПрАТ "Електромашпромсервіс" за професією електрослюсаря з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, для отримання пенсії за Списком № 1, та зобов'язати ПрАТ "Електромашпромсервіс" видати йому довідку, що уточнює особливий характер роботи чи умови праці у ПрАТ "Електромашпромсервіс" за період роботи з 22 лютого 1982 року по

15 листопада 1994 року за вказаною професією, необхідну для призначення пільгової пенсії за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим КМУ.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У січні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 у якій він просив скасувати рішення Тернівського районного суду м.

Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 вересня 2019 року та постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року, ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Предметом спору в даній справі є вимоги про визнання зайнятості на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та зобов'язання вчинити певні дії.

Зазначена справа не є справою з ціною позову, яка перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 051 000,00 грн) та не належить до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.

Ураховуючи наведене, справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обгрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи, що касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадків, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 04 вересня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Електромашпромсервіс", третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, про визнання зайнятості на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1, зобов'язання вчинити певні дії, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя Г. І. Усик