Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.01.2019 року у справі №756/6161/17

Ухвала

27 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 756/6161/17

провадження № 61-48539ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_2, на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 листопада 2018 року у справі за позовомОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дитину,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень" суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

АналізЄдиного державного реєстру судових рішень свідчить, що у травні 2017 року ОСОБА_3 подала до суду позов до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дитину - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/3 частини усіх видів доходу відповідача щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Позовна заява мотивована тим, що дитина проживає з матір'ю, а батько у добровільному порядку коштів для її утримання не надає.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 20 вересня 2018 року позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача аліменти на дитину у розмірі 1/3 частини від всіх видів його заробітку та не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку до 08 липня 2017 року та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку починаючи з 08 липня 2017 року.

Допущено негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 30 листопада 2018 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 вересня 2018 року змінено та визначено частку від заробітку ОСОБА_1, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_3 на утримання малолітньої дитини у розмірі? .

18 грудня 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 листопада 2018 року, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а також тим, що позивачем не доведено ухилення відповідача від сплати аліментів. Суди не перевірили фактів сплати відповідачем грошових коштів на утримання дитини та сплату ним коштів на утримання інших дітей.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

У частині 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом касаційного оскарження є судові рішення ухвалені у справі про стягнення аліментів на дитину у розмірі 1/3 частини усіх видів доходу відповідача щомісячно.

Отже, справа № 756/6161/17 не є справою з ціною позову, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Справа № 756/6161/17 є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції. Оскільки частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.

З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, а також значення справи для сторін і суспільства, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, оскаржені рішення ухвалені у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 19, 260, 389, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 20 вересня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на дитину.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Крат