Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.01.2019 року у справі №687/691/18

Ухвала

Іменем України

28 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 687/691/18

провадження № 61-48815ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Кузнєцова В. О., Олійник А. С. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 02 жовтня 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 27 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про скасування державних актів на земельні ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_4 на рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 02 жовтня 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 27 листопада

2018 року.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необгрунтованою.

З матеріалів касаційного провадження убачається, що у червні 2018 року

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про скасування державних актів на земельні ділянки.

Позов мотивовано тим, що Вишнівчицькою сільською радою Чемеровецького району було прийнято рішення № 6 від 19 квітня 2007 року про затвердження державної документації із землеустрою, щодо складання державних актів на право власності ОСОБА_5, а також були внесені зміни до рішення сесії сільської ради № 5 від 23 грудня 2005 року. Прийняті рішення та зміни не відповідають дійсності, оскільки у документах вказано прізвище позивача та підроблено його підпис. Посилаючись на наведене ОСОБА_4 просив скасувати державні акти на земельні ділянки 0,64 га та 0,25 га.

Рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 02 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 27 листопада 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просив скасувати рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 02 жовтня 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 27 листопада 2018 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

На обгрунтування доводів касаційної скарги, заявник зазначив, що суди правильно установивши, що позивач не є власником чи співвласником земельних ділянок, що належали матері його дружини ОСОБА_6 -

ОСОБА_7, не звернули увагу, що саме від його імені підписано акт погодження меж земельних ділянок, що належали ОСОБА_7 та ОСОБА_5, який на його думку, є підробленим.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України суд може визнати касаційну скаргу необгрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Із касаційної скарги вбачається, що вона є необгрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що суміжним з відповідачем землекористувачем, на час видачі оспорюваних правовстановлюючих документів, була громадянка ОСОБА_7, мати дружини позивача, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а спадщину після її смерті, прийняла її дочка громадянка ОСОБА_6, дружина позивача, а не сам позивач. Крім того, позивач не вказав, яке його цивільне право порушене чи невизнане переданням у власність відповідачу спірних земельних ділянок.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із статтею 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 4 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З наведеного убачається, що суди першої та апеляційної інстанцій, дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову за недоведеності позивачем порушення його прав, оскільки суміжним з відповідачем землекористувачем, на час видачі оспорюваних правовстановлюючих документів була ОСОБА_7, мати дружини позивача, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, спадщину після смерті якої, прийняла дочка ОСОБА_6, дружина позивача, яка з позовом про порушення її прав до суду не зверталася та не уповноважувала ОСОБА_4 на вчинення таких дій в її інтересах.

Касаційна скарга не містить обгрунтованих посилань на неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, а зводиться до незгоди заявника із ухваленими судовими рішеннями, законність та обгрунтованість яких доводами касаційної скарги не спростовано.

Ураховуючи наведене, рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 02 жовтня 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 27 листопада 2018 року ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою і п'ятою статті

394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 02 жовтня 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від

27 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про скасування державних актів на земельні ділянки відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді:Г. І. Усик В. О. Кузнєцов А. С. Олійник