Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.08.2018 року у справі №309/361/17

Ухвала

Іменем України

20 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 309/361/17

провадження № 61-41321ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В.С., Сімоненко В. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 02 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Хустського центру первинної медико-санітарної допомоги про визнання дій щодо відсторонення від роботи неправомірним та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Хустського центру первинної медико-санітарної допомоги про визнання дій щодо відсторонення від роботи неправомірним та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 04 жовтня 2016 року в. о. головного лікаря Хустського центру первинної медико-санітарної допомоги відділу охорони здоров'я Хустської районної державної адміністрації ОСОБА_5 вилучила у неї ключі від кабінету та відсторонила її від роботи з підстав, наведених в своїй доповідній записці від 04 жовтня 2016 року.

Посилаючись на те, що діями відповідача їй завдано моральних збитків, які проявилися в негативних змінах її життя, ОСОБА_4, змінивши предмет та підстави позову, просила суд визнати неправомірними дії заступника головного лікаря по охороні дитинства та материнства, в. о. головного лікаря Хустського центру первинної медико-санітарної допомоги відділу охорони здоров'я Хустської районної державної адміністрації ОСОБА_5 в період з 04 жовтня 2016 року до 25 жовтня 2016 року щодо відсторонення її від роботи; зобов'язати головного лікаря Хустського центру первинної медико-санітарної допомоги відділу охорони здоров'я Хустської районної державної адміністрації притягти ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності; стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 15 000 грн.

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 24 жовтня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано неправомірними дії заступника головного лікаря по охороні дитинства та материнства, в. о. головного лікаря Хустського центру первинної медико-санітарної допомоги відділу охорони здоров'я Хустської районної державної адміністрації - ОСОБА_5 в період з 04 жовтня 2016 року до 25 жовтня 2016 року щодо відсторонення ОСОБА_4 від роботи.

Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 3 000 грн.

Зобов'язано головного лікаря Хустського центру первинної медико-санітарної допомоги розглянути питання щодо доцільності притягнення заступника головного лікаря Хустського центру первинної медико-санітарної допомоги ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності. Вирішено питання про судові витрати.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_4 було незаконно відсторонено від роботи, чим завдано їй моральної шкоди.

Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 02 липня 2018 року рішення місцевого суду скасовано. В задоволенні позову відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що наказ про відсторонення від роботи не видався. Отже, позивач не довела належними та допустимими доказами обставини щодо незаконного відстороння її від посади, оскільки встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_4 рахувалася присутньою на робочому місці та такою, що здійснювала покладені на неї посадові обов'язки протягом усього місяця за весь жовтень 2016 року, з виплатою їй за цей період заробітної плати за відпрацьований період у повному обсязі без будь-яких обмежень. Тому, відсутні правові підстави для визнання дій щодо відсторонення від посади незаконними.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Також у касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин. ОСОБА_4 вказує, що вона не брала участі під час апеляційного провадження та те, що в період з 31 серпня до 07 вересня 2018 року вона перебувала на лікарняному, що підтверджується довідкою від 11 жовтня 2018 року.

Відповідно до частин 2 , 3 статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частин 2 , 3 статті 390 ЦПК України.

Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, наявні підстави для його поновлення.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Пунктом 5 частини 2 статті 394 ЦПК України встановлено, що суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до вимог пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_4 з 01 січня 2016 року прийнята в порядку переведення на посаду сестри медичної (прививочної) амбулаторії м. Хуст № 3 Хустського центру первинної медико-санітарної допомоги відділу охорони здоров'я Хустської районної державної адміністрації.

У доповідній в. о. головного лікаря Центру - ОСОБА_5 від 04 жовтня 2016 року зазначено, що ОСОБА_4 відмовилася від проведення маніпуляцій дитячого населення згідно плану та графіку щеплень. Пояснень своєму вчинку не дала, та через це від неї було відібрано ключі від кабінету щеплень для з'ясування її поведінки.

Відповідно до статті 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Таким чином, відсторонення особи від роботи можливе за наявності передбачених законодавством обставин, які прямо вказані в нормативно-правовому акті.

Доповідна в. о. головного лікаря Центру - ОСОБА_5 начальнику ВОЗ Хустської РДА не є належним доказом, який може юридично підтверджувати факт відсторонення працівника від роботи.

Установлено, що згідно з табелів обліку робочого часу за жовтень 2016 року ОСОБА_4 за весь місяць жовтень 2016 року відмічено про її присутність на роботі та відпрацювання нею конкретного робочого часу.

Відповідно до розрахункової відомості за жовтень 2016 року ОСОБА_4 нараховано заробітну плату за цей місяць за 20 робочих днів, що відповідає табелю обліку робочого часу.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_4 рахувалася присутньою на робочому місці та такою, що здійснювала покладені на неї посадові обов'язки протягом усього місяця за весь жовтень 2016 року, з виплатою їй за цей період заробітної плати за відпрацьований період у повному обсязі без будь-яких обмежень.

Отже, апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що підстави вважати відстороненням позивача від роботи у спірний період, а саме з 04 жовтня 2016 року до 25 жовтня 2016 року, відсутні. ОСОБА_4 належних та допустимих доказів, що є її процесуальним обов'язком (статті 10, 60 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами), щодо недопущення її до роботи згідно з положеннями статті 46 КЗпП України, не надала.

Доводи касаційної скарги висновку апеляційного суду не спростовують, на законність рішення не впливають, в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Із змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності та неправильності.

За правилом пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 та 5 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_4 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задовольнити.

Поновити ОСОБА_4 строк на касаційне оскарження постанови Апеляційного суду Закарпатської області від 02 липня 2018 року.

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Хустського центру первинної медико-санітарної допомоги про визнання дій щодо відсторонення від роботи неправомірним та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 02 липня 2018 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

В. С. Висоцька

В. М. Сімоненко