Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 25.11.2019 року у справі №623/2637/18

Ухвала

27 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 623/2637/18

провадження № 61-20572ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Мартєва С. Ю., вирішуючи питання про відкриття провадження за касаційною скаргою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про визнання незаконним аудіо- та відео- контролю та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про визнання незаконним аудіо- та відео- контролю та відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн, обґрунтовуючи його тим, що з 05 липня 2016 року була прийнята на посаду продавця до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1. Її робочим місцем був торгівельний павільйон № 4.1-37-424, розміщений на території "Центрального ринку" за адресою: АДРЕСА_1. Звільнилась із вказаної посади 23 липня 2017 року і через рік дізналась, що ОСОБА_1 у вказаному торгівельному павільйоні було встановлено камери відео- спостереження та протягом всього робочого часу за нею здійснювався аудіо- та відео- контроль технічними засобами. Будь-яких попереджень про такі умови праці їй не повідомлено, згоду на здійснення аудіо- відео- чи фото- фіксації свого особистого життя вона не надавала.

ОСОБА_2 зазначає, що не була обізнана про те, що її трудова діяльність повністю фіксується за допомогою технічних засобів, та що без її відома дані записи будуть перебувати у володінні і розпорядженні відповідача, а також розповсюджуватися ним на власний розсуд.

Просила суд визнати дії ОСОБА_1 незаконними, відшкодувати моральну шкоду та витрати понесені на судовий збір і правничу допомогу.

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 04 червня 2019 року в позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 057,20 грн.

У касаційній скарзі, яка надійшла до Верховного Суду у листопаді 2019 року, фізична особа - підприємець ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року в частині відмови у стягнення з позивача судового збору та витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положенням пункту 9 частини 3 статті 2 ЦПК України закріплено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.

Однак, таке право на касаційне оскарження не є абсолютним та безумовним, скаржник зобов'язаний обґрунтувати причини такого звернення, що дозволяють ініціювати проведення судового розгляду справи в третій раз.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини у справах Lavages
Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Право заявника на апеляційний перегляд справи було забезпечено.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанцій, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розташована у розділі "Загальні положення" частина 6 статті 19 ЦПК України, яка поширюється і на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

При цьому суд дослідив та взяв до уваги предмет позову, складність справи, ціну позову, яка не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, значення справи для сторін і суспільства.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 посилається на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а саме, щодо розподілу судових витрат у справі.

Рекомендація № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року рекомендує державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Враховуючи предмет позову, складність справи, та те, що фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики особою, яка подала касаційну скаргу, об'єктивно не підтверджено, Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Підстави, передбачені статтею 411 ЦПК України, для скасування судового рішення, що оскаржується, у касаційній скарзі не зазначені.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи, що судове рішення, яке оскаржується, прийняте у малозначній справі, а обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, відсутні, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за касаційною скаргою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 17 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про визнання незаконним аудіо- та відео- контролю та відшкодування моральної шкоди.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. Ю. Мартєв