Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 21.05.2019 року у справі №756/15019/18

Ухвала

30 липня 2019 року

місто Київ

справа № 756/15019/18

провадження № 61-9057ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. дослідив касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 20 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 як законного представника ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа

- Орган опіки та піклування Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації, про відібрання та повернення викраденої дитини та зобов'язання усунути перешкоди у користуванні житлом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 02 травня 2019 року із застосуванням засобів поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на зазначені судові рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2019 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.

14 червня 2019 року від заявника надійшла заява про продовження встановленого судом процесуального строку на усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2019 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, залишеної без руху ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2019 року, до 24 липня 2019 року.

22 липня 2019 року від заявника надійшли документи на усунення недоліків, зокрема заява, в якій зазначає, що Київським апеляційним судом в одному конверті, в якому на адресу заявника направлено дві ухвали Київського апеляційного суду від 20 березня 2019 року та отримані 03 квітня 2019 року, на підтвердження зазначеного заявником надано оригінал конверту та роздруківку з офіційного веб-порталу Укрпошти про результати відстеження поштового відправлення з трек-номером 0318626207162.

Верховний Суд в ухвалі від 20 травня 2019 року констатував, що з наданого до касаційної скарги конверту про направлення апеляційним судом поштової кореспонденції неможливо встановити, яке саме рішення у цій справі направлено заявнику судом апеляційної інстанції. Також, судом зазначено, що до матеріалів касаційної скарги додано копію клопотання про виправлення описки в постанові Київського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року, в якому зазначено, що копію оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції заявник отримав 09 березня 2019 року.

Таким чином, заявник був зобов'язаний Судом обґрунтувати поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року з наведенням інших причин. Посилання заявника на факт отримання ним оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції саме 03 квітня 2019 року спростовується його клопотанням від 14 березня 2019 року про виправлення описки у судовому рішенні, в якому заявник зазначає, що повний текст постанови Київського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року ним отримано 09 березня 2019 року.

Наведені у заяві про усунення недоліків у касаційній скарзі підстави пропуску строку на касаційне оскарження визнано неповажними, при цьому, заявником не зазначено інших підстав для поновлення строку та не надано відповідних доказів цього.

Станом на 30 липня 2019 року вимоги ухвали Верховного Суду від 20 травня 2019 року заявником не виконані, зокрема не надано належних доказів поважності причин пропуску строку.

За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод

(далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

У справі "Устименко проти України" від 29 жовтня 2015 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справа "Рябих проти Росії").

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі "Олександр Шевченко проти України ", та "Трух проти України" (ухвала) від 14 жовтня 2003 року).

Статтею 44 ЦПК України закріплено обов'язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

ОСОБА_1 не навела достатніх та обґрунтованих доводів, підтверджених доказами, що подання касаційної скарги з пропуском встановлених процесуальним законом строків зумовлено об'єктивними та поважними причинами, а заявником вживались всі можливі заходи для своєчасного подання касаційної скарги.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними.

Керуючись статтею 393, пунктом 4 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 20 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 як законного представника ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа - Орган опіки та піклування Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації, про відібрання та повернення викраденої дитини та зобов'язання усунути перешкоди у користуванні житлом відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Погрібний