Ухвала

29 червня 2021 року

м. Київ

справа № 465/7352/19

провадження № 61-9707ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,

Коломієць Г. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 18 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів та способу їх стягнення, стягнення заборгованості зі сплати аліментів та неустойки (пені) за прострочення їх сплати,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним вище позовом, в якому просила змінити розмір аліментів та спосіб їх стягнення на її користь на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, до 19 008,00 грн щомісячно, стягнути заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 441 482,80 грн за період із листопада 2017 року по грудень 2019 року включно та пеню за прострочення сплати аліментів

у розмірі 44 402,12 грн.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 05 травня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у сумі 44 402,12 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 280,26 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 18 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 05 травня 2020 року в частині відмови у зміні способу стягнення аліментів скасовано. Ухвалено нову постанову в цій частині позовних вимог. Позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто

з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,

у розмірі 4 000,00 грн щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 05 травня 2020 року

в частині стягнення з ОСОБА_2 неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів в сумі 44 402,12 грн змінено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у сумі 17 438,92 грн. В решті рішення суду залишено без змін.

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду

від 18 травня 2021 року (надійшла до суду 14 червня 2021 року), в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та

у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених

у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 3 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).

Предметом позову у даній справі єзміна розміру аліментів та способу їх стягнення, стягнення заборгованості зі сплати аліментів та неустойки (пені) за прострочення їх сплати, а тому зазначена справа є малозначною в силу вимог закону і окремого визнання її такою не потребує.

Згідно з частиною 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя;

2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду;

4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Отже, згідно з частиною 4 статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Касаційна скарга містить посилання на випадок, передбачений підпунктом а) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, оскільки касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Наведені заявником обставини не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. При цьому, доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою судом зібраних

у справі доказів та встановлених обставин, що не стосується питання

права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. А посилання на практику судів 2018 року щодо пені є безпідставними, так як Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) уточнила правову позицію з цієї категорії справ і судова практика є незмінною.

Інших підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 274, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду

від 18 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів та способу їх стягнення, стягнення заборгованості зі сплати аліментів та неустойки (пені) за прострочення їх сплати відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць