Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.04.2019 року у справі №654/2967/17

Ухвала

Іменем України

28 березня 2019 року

м. Київ

справа № 654/2967/17

провадження № 61-304ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І.

М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 28 серпня 2018 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, який діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дочки ОСОБА_6, третя особа - Голопристанська районна державна адміністрація Херсонської області, як орган опіки та піклування, про позбавлення права користування житлом, та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа - Голопристанська державна нотаріальна контора, про визнання права власності за законом в порядку спадкування на Ѕ частини домоволодіння, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та виключення з реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про реєстрацію права власності,

Встановив:

В жовтні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до Голопристанського районного суду Херсонської області із указаним позовом до ОСОБА_5, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 10 грудня 2008 року на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1. ОСОБА_5 є сином позивача та до реєстрації шлюбу проживав з нею та був зареєстрований у вказаному будинку. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 привів до їх будинку дружину, де деякий час вони проживали втрьох, але через сварки вони вибули з будинку і перейшли на постійне місце проживання до сестри позивача в цьому ж селі. Однак після народження доньки ОСОБА_5 зареєстрував її в будинку позивача та останні набули право користування житловим приміщенням. Позивач хоче продати вказаний будинок, проте покупці наполягають на знятті з реєстрації сина позивача та його доньки. Оскільки з 2013 року ОСОБА_5 та його малолітня донька ОСОБА_6 не проживають в її будинку, не допомагають по господарству, не приймають участі у сплаті комунальних послуг, ОСОБА_4 просила суд позбавити їх права користування житлом.

У травні 2018 року ОСОБА_5 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_4, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що на момент смерті батька ОСОБА_7 він проживав та був зареєстрований у спадковому будинку, тобто є таким, що прийняв спадщину.

Дана обставина не була врахована нотаріусом при видачі ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину.

Ухвалою Голопристанського районного суду Херсонської області від 23 липня 2018 року вимоги ОСОБА_5 за зустрічним позовом були об'єднані в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_4

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 28 серпня 2018 року в задоволенні первісного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про позбавлення права користування житлом відмовлено; у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4 відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, в частині відмови в задоволенні первісного позову, ОСОБА_4 оскаржила його в апеляційному порядку.

ОСОБА_5 з апеляційною скаргою не звертався, а тому рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 28 серпня 2018 року, в частині вирішення зустрічних позовних вимог про визнання права власності, не переглядалось.

Постановою Херсонського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року рішення суду першої інстанції, в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_4 залишено без змін.

22 грудня 2018 року ОСОБА_4 надіслала засобами поштового зв'язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 28 серпня 2018 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року. Повний текст постанови апеляційного суду складено 22 листопада 2018 року.

В касаційній скарзі ОСОБА_4 просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Зокрема, неповно досліджено всі обставини справи та не взято до уваги, що ОСОБА_5 не проживає в будинку та не виконує обов'язки члена сім'ї щодо утримання майна.

У прохальній частині касаційної скарги міститься клопотання ОСОБА_4 про звільнення від сплати судового збору, в обґрунтування якого вона посилається на те, що вона відноситься до малозабезпеченої категорії населення. Зазначає, що при зверненні до Голопристанського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги працівниками було перевірено її майновий стан та встановлено, що її середньомісячний дохід не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення та прийнято рішення про надання їй безоплатної правової допомоги.

На підтвердження тяжкого майнового стану ОСОБА_4 надала копію відомостей з Держаного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих платежів, копію довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 08 травня 2018 року № 592.

Згідно з частиною 3 статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, у порядку передбаченому законом, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати у разі, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача-фізичної особи за попередній календарний період.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення клопотання та звільнення ОСОБА_4 від сплати судового збору.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК Українипідставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень убачається,

що ОСОБА_4 є власником будинку АДРЕСА_1, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 10 грудня 2008 року.

Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_5, він є сином -ОСОБА_4

ОСОБА_5 та його малолітня дочка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, станом на 29 вересня 2017 року були зареєстровані в цьому будинку.

До червня 2013 року ОСОБА_5 разом зі своєю дружиною, ОСОБА_8, проживали у вказаному будинку, проте через конфлікт останньої з ОСОБА_4, та бажаючи зберегти сім'ю ОСОБА_5 змушений був залишити будинок та переїхати з дружиною в інше житло по-сусідству.

Сторонами не заперечувалось того, що у ОСОБА_5 відсутнє інше житло.

Крім того, з 16 листопада 2017 року малолітня донька відповідача за первісним позовом, ОСОБА_6, добровільно знята з реєстрації місця проживання у спірному будинку.

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно з частиною 4 статті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше, як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Статтею 157 ЖК Української РСР визначено, що членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених Статтею 157 ЖК Української РСР. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Згідно частини 1 статті 116 ЖК Української РСР виселення наймача та членів його сім'ї або інших осіб, які проживають з ним, проводиться на вимогу наймодавця у випадку, коли вони систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними.

Водночас, статтями 71, 72 ЖК Української РСР визначено, що наймач або члени його сім'ї можуть бути визнані судом такими, що втратили право користування жилою площею, зокрема, коли вони в ньому не проживають без поважних причин понад шість місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймачем, а в разі спору - судом.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дослідивши усі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства дійшов обґрунтованого висновку про необхідність відмови в задоволенні позову ОСОБА_4, оскільки ОСОБА_5 не проживав у спірному будинку з поважних причин, а саме, у зв'язку з тим, що між ОСОБА_4 та дружиною її сина виникли непорозуміння, які унеможливили спільне проживання, та з метою збереження сім'ї останній змушений був змінити місце проживання.

Із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень убачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності та неправильності.

За правилом пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 та 5 статті 394 ЦПК України,

Ухвалив:

Задовольнити клопотання ОСОБА_4 та звільнити її від сплати судового збору.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 28 серпня 2018 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, який діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дочки ОСОБА_6, третя особа - Голопристанська районна державна адміністрація Херсонської області, як орган опіки та піклування, про позбавлення права користування житлом, та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа - Голопристанська державна нотаріальна контора, про визнання права власності за законом в порядку спадкування на Ѕ частини домоволодіння, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та виключення з реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про реєстрацію права власності.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити ОСОБА_4.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Пророк

В. С. Висоцька

І. М. Фаловська