Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.02.2021 року у справі №241/465/18

Ухвала

28 січня 2021 року

м. Київ

справа № 241/465/18-ц

провадження № 61-1330 ск 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д.

Д., розглянув касаційну скаргу підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" м. Маріуполя на постанову Донецького апеляційного суду від 16 грудня 2020 року у справі за позовом підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" м. Маріуполя до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов'язків,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року підприємство електричних мереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" м. Маріуполя звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов'язків, у розмірі 4 990 грн 73 коп.

Рішенням Першотравневого районного суд Донецької області від 18 червня 2020 року позов підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" м.

Маріуполя задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" м. Маріуполя, майнову шкоду у розмірі

4 990 грн 73 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Донецького апеляційного суду від 16 грудня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено. Рішення Першотравневого районного суд Донецької області від 18 червня 2020 року скасовано. У задоволенні позову підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" м.

Маріуполя відмовлено.

21 січня 2021 року до Верховного Суду через засоби поштового зв'язку

підприємством електричних мереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло"

м. Маріуполяподано касаційну скаргу (надійшла 25 січня 2021 року), в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах

з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Предметом позову в даній справі є майнова вимога відшкодування майнової шкоди) у розмірі 4 990 грн 73 коп., яка станом на 01 січня 2021 року

не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

(2 270 *100=227 000).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню. Таких випадків не встановлено й Верховним Судом.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію

та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.

Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують

на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень

та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до верховного суду є правомірною

та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості ("Brualla Gomez de la Torre v.

Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

З урахуванням наведеного, оскільки підприємство електричних мереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" м. Маріуполя подало касаційну скаргу

на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" м. Маріуполя

на постанову Донецького апеляційного суду від 16 грудня 2020 року у справі

за позовом підприємства електричних мереж зовнішнього освітлення "Міськсвітло" м. Маріуполя до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої працівником під час виконання трудових обов'язків відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник