Історія справи

Ухвала ККС ВП від 21.09.2020 року у справі №461/2834/19

Ухвала Іменем України

18 вересня 2020 року м. Київ

справа № 461/2834/19 провадження № 51-4437ск20

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Шевченко Т. В.,

суддів Григор'євої І. В., Крет Г. Р.,

розглянувши касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 30 червня 2020 року щодо ОСОБА_1,

встановив:

Вироком Галицького районного суду м. Львова від 20 січня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного вироком Личаківського районного суду м. Львова від 25 червня 2019 року, більш суворим покаранням, призначеним цим вироком, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 ухвалено обчислювати з

05 березня 2019 року.

Зараховано засудженому у строк відбування покарання строк його перебування під вартою з 05 березня 2019 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 30 червня 2020 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

У касаційній скарзі прокурор висловлює вимогу про скасування ухвали апеляційного суду стосовно ОСОБА_1. Вважає за необхідне зарахувати засудженому у строк покарання на підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції ~law11~ від 26 листопада 2015 року) строк його перебування під вартою до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї копії судових рішень, Верховний Суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції ~law12~

від 26 листопада 2015 року) зарахування судом строкупопереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Законом України "Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо правил складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення" № 2046-VIII від 18 травня 2017 року, який набрав чинності 21 червня 2017 року, зміст ч. 5 ст. 72 КК України викладено в новій редакції, а саме, попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 29 серпня 2018 року № 13-31 кс 18 зробила правовий висновок про те, що суди, призначаючи покарання, мають враховувати, що якщо особа вчинила злочин, починаючи з 21 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції ~law14~ (пряма дія ~law15~).

У цьому кримінальному провадженні запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 застосовано у 2019 році у зв'язку з вчиненням ним злочину 04 березня 2019 року, тобто після набрання чинності Законом України від 18 травня 2017 року №2046-VIII "Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо правил складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення".

Крім того, як зазначено в ухвалі апеляційного суду, ОСОБА_1 просив зарахувати йому строк попереднього ув'язнення за вироком Личаківського районного суду м.

Львова від 25 червня 2019 року, а саме за епізодом

від 22 травня 2017 року, проте з матеріалів справи вбачається, що у кримінальному провадженні № 12017140040001305 від 26 травня 2017 року жодного заходу забезпечення кримінального провадження до ОСОБА_1 застосовано не було.

За таких обставин доводи касаційної скарги прокурора про незаконність цього судового рішення не можна визнати переконливими.

Таким чином, обставини, які б були підставами для скасування ухвали апеляційного суду за доводами касаційної скарги прокурора, відсутні.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Верховний Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 30 червня 2020 року щодо ОСОБА_1.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

Т. В. Шевченко І. В. Григор'єва Г. Р. Крет