Історія справи

Ухвала ККС ВП від 23.09.2020 року у справі №752/20527/19

Ухвала Іменем України

19 жовтня 2020 року м. Київ

справа № 752/20527/19 провадження № 51-4487ск20

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Шевченко Т. В.,

суддів Григор'євої І. В., Крет Г. Р.,

розглянувши касаційну скаргу прокурора на вирок Голосіївського районного суду м.

Києва від 12 грудня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 08 липня 2020 року щодо ОСОБА_1,

встановив:

За вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 12 грудня

2019 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя АДРЕСА_1),

засуджено за ч. 1 ст. 289 Кримінального кодексу України (далі - КК України) до покарання у виді обмеження волі на строк 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено певні обов'язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 08 липня 2020 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

Вироком суду встановлено, що ОСОБА_1 27 серпня 2019 року приблизно о 05:30 біля будинку № 5-В на вул. Конєва в м. Києві помітив автомобіль марки "Mazda", реєстраційний номер НОМЕР_1. Переслідуючи корисливий мотив, скориставшись відсутністю власника автомобіля та пересвідчившись у тому, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, він незаконно заволодів указаним автомобілем, який був у користуванні потерпілого ОСОБА_2.

У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування вказаних судових рішень стосовно ОСОБА_1 та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

Посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме вказує на порушення судом першої інстанції ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПКУкраїни), оскільки засуджений ОСОБА_1 частково визнав вину. Зазначає, що суд апеляційної інстанції на ці порушення не звернув уваги.

Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та додані до неї копії судових рішень Верховний Суд дійшов такого висновку.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація його дій не оспорюються.

Доводи у касаційній скарзі прокурора про те, що суд першої інстанції розглянув кримінальне провадження всупереч ч. 3 ст. 349 КПКУкраїни, є необґрунтованимина таких підставах.

Згідно з ч. 3 ст. 349 КПКУкраїни суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Як убачається з копій судових рішень, під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції ОСОБА_1 визнав себе винним у вчиненні інкримінованого йому за ч. 1 ст. 289 КК України злочину, щиро розкаявся. Суд за згодою ОСОБА_1 та інших учасників судового провадження визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та розглянув кримінальне провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

Тому підстав вважати, що судом не дотримано вимог закону при визначенні порядку дослідження доказів, немає. За наведених обставин суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність порушень вимог закону судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 419 КПК України апеляційний суд належним чином вмотивував свої висновки, з якими погоджується і суд касаційної інстанції. Обставин, які були б підставою для скасування ухвали суду апеляційної інстанції, за доводами прокурора в касаційній скарзі не встановлено.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Саме такі обставини встановлено судом при перевірці зазначеної касаційної скарги.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Верховний Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 12 грудня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 08 липня 2020 року щодо ОСОБА_1.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

Т. В. Шевченко І. В. Григор'єва Г. Р. Крет