Історія справи

Ухвала ККС ВП від 11.02.2020 року у справі №610/2045/19

Ухвала

Іменем України

10 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 610/2045/19

провадження № 51-652ск20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Слинька С. С.,

суддів: Білик Н. В., Остапука В. І.,

розглянувши касаційну скаргу захисника Татьянка А. М. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Балаклійського районного суду Харківського області

від 19 вересня 2019 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року,

встановив:

Зі змісту касаційної скарги захисника убачається, що він не погоджується з вказаними судовими рішеннями.

Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог пунктів 4,5 ч. 2 та ч. 6 зазначеної статті.

Згідно зі ст. 427 КПК України в касаційній скарзі, серед іншого, зазначаються обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень, та вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції. Крім того, до касаційної скарги додаються її копії з додатками в кількості, необхідній для надіслання сторонам кримінального провадження і учасникам судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування чи зміни судових рішень є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК України); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК України).

Тобто суд касаційної інстанції є судом права, а не факту.

Тому скаржник, заперечуючи законність постановлених у кримінальному провадженні судових рішень, має конкретно вказати в чому саме полягають допущені, на його думку, істотні порушення норм права, які відповідно до ст. 438 КПК України є підставами для скасування чи зміни судових рішень, тобто навести правове обґрунтування заявлених вимог.

Однак, всупереч вищевказаному захисник у своїй касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, як на підставу для скасування оскаржуваних судових рішень, доводів на обґрунтування зазначеної позиції з урахуванням положень

ст. 413 КПК України не наводить.

Також захисник в обґрунтування незаконності оскаржуваних вироку та ухвали, надаючи свою оцінку доказам, заперечує правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження та посилається неповноту судового розгляду, що в силу статей 433, 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Крім цього, як убачається зі змісту касаційної скарги, захисник, вказуючи на допущені судами істотні порушення кримінального процесуального закону при постановленні оскаржуваних судових рішень, убачає за можливе змінити ці рішення, призначити ОСОБА_1 мінімальне покарання, передбачене санкцією інкримінованого йому кримінального правопорушення, та звільнити засудженого від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, чим допустив суперечності.

До того ж, позиція захисника є незрозумілою та непослідовною, оскільки він в одній частині поданої скарги, посилаючись на незаконність оскаржуваних судових рішень з підстав, визначених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК України, зазначає про необхідність їх скасування та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції, а в іншій - наголошує, що скарга вноситься у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, з урахуванням чого просить про зміну вищевказаних судових рішень.

При цьому, слід звернути увагу захисника на те, що вищезазначені вимоги про призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції після скасування як вироку, так і ухвали, взагалі не узгоджуються з положеннями ст. 436 КПК України, якою визначено повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги.

Крім того, у касаційній скарзі захисник вказує на невідповідність ухвали апеляційного суду положенням ст. 377 КПК України, тоді як положеннями зазначеної норми врегульовано питання звільнення обвинуваченого з-під варти, з огляду на що зазначене посилання захисника є незрозумілим.

Окрім вказаного, в порушення вимог ч. 6 ст. 427 КПК України до касаційної скарги не додано копій її додатків (копій судових рішень) у кількості, необхідній для надіслання сторонам кримінального провадження і учасникам судового провадження.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 429 КПК України у разі подання касаційної скарги без додержання вимог, передбачених ч. 1 ст. 429 КПК України, вона залишається без руху.

Враховуючи наведене, керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України, Верховний Суд

постановив:

Касаційну скаргу захисника захисника Татьянка А. М. на вирок Балаклійського районного суду Харківського області від 19 вересня 2019 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року щодо засудженого ОСОБА_1 залишити без руху і надати йому для усунення вказаних недоліків п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали.

У разі невиконання вимог суду касаційну скаргу йому буде повернуто.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

С. С. Слинько Н. К. Білик В. І. Остапук