Історія справи

Ухвала ККС ВП від 10.08.2020 року у справі №472/361/17

Ухвала

іменем України

03 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 472/361/17

провадження № 51-3639 ск 20

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючої Крет Г. Р.,

суддів Голубицького С. С., Григор'євої І. В.,

розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 травня 2018 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року.

Короткий зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 травня 2018 року, залишеним без змін ухвалою Херсонського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року, ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч.2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) на строк 3 роки; за ч. 3 ст. 185 КК - на строк 5 років. На підставі ч. 1 ст.70 КК ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Цим же вироком визнано винуватими за ч. 2 ст. 185 КК, ч. 3 ст. 185 КК ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та призначено їм на підставі ч. 1 ст. 70 КК остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки та 4 роки відповідно.

Вирішено цивільні позови та питання щодо речових доказів у провадженні.

Суд визнав ОСОБА_1 винуватим у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, з проникненням у приміщення чи сховище, та у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Як установив місцевий суд, ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчинили наступні діяння:

- у ніч на 18 березня 2016 року таємно викрали з приміщення сараю домоволодіння на АДРЕСА_1, корову, належну потерпілій ОСОБА_4. Цими діями потерпілій завдано матеріальної шкодив розмірі 11 709 грн;

- крім того, в ніч на 02 квітня 2016 року повторно таємно викрали з приміщення сараю домоволодіння на АДРЕСА_2, корову та молоду корову (телицю), належні потерпілій ОСОБА_5. Цими діями потерпілій завдано матеріальної шкодив розмірі 18 994,60 грн;

- крім того, в ніч на 10 травня 2016 року повторно таємно викрали з ділянки пасовища, розташованої навпроти будинку АДРЕСА_3, кобилу, яка належить потерпілій ОСОБА_6. Цими діями потерпілій завдано матеріальної шкодив розмірі 18 396 грн;

- крім того, в ніч на 21 травня 2016 року повторно таємно викрали з приміщення сараю домоволодіння на АДРЕСА_4,кобилу, яка належить потерпілому ОСОБА_7. Цими діями потерпілому завдано матеріальної шкодив розмірі 13 480грн;

- крім того, в ніч на 21 травня 2016 року повторно таємно викрали з території городу домоволодіння на АДРЕСА_5, кобилу, яка належать потерпілому ОСОБА_8.

Цими діями потерпілому завдано матеріальної шкодив розмірі 9 436 грн;

- крім того, в ніч на 30 червня 2016 року повторно таємно викрали з приміщення сараю домоволодіння на АДРЕСА_6, дві корови, які належать потерпілій ОСОБА_9.Цими діями потерпілій завдано матеріальної шкодив розмірі 20 422,50 грн;

- крім того, в ніч на 04 липня 2016 року повторно таємно викрали з неогородженої території домоволодінняна АДРЕСА_3, яка належить потерпілому ОСОБА_10. Цими діями потерпілому завдано матеріальної шкодив розмірі 16 302грн;

- крім того, в ніч на 13 липня 2016 року повторно таємно викрали з ділянки пасовища, розташованої навпроти будинку АДРЕСА_7, корову, яка належить потерпілій ОСОБА_11. Цими діями потерпілій завдано матеріальної шкодив розмірі 12 226,50 грн;

- крім того, в ніч на 07 серпня 2016 року повторно таємно викрали з приміщення сараю домоволодіння на АДРЕСА_8, двох корів, які належать потерпілій ОСОБА_12.

Цими діями потерпілій завдано матеріальної шкодив розмірі 25 792,50 грн;

- крім того, в ніч на 23 серпня 2016 року повторно таємно викрали з приміщення сараю домоволодіння на АДРЕСА_2, корову, яка належить потерпілій ОСОБА_13.

Цими діями потерпілій завдано матеріальної шкодив розмірі 12 177грн;

- крім того, в ніч на 03 вересня 2016 року повторно таємно викрали з неогородженої території на АДРЕСА_9 трьох телят, які належать потерпілій ОСОБА_14. Цими діями потерпілій завдано матеріальної шкодив розмірі 15 694,80
грн;

- крім того, в ніч на 30 вересня 2016 року повторно таємно викрали з приміщення сараю домоволодіння на АДРЕСА_10, кобилу, яка належить потерпілому ОСОБА_15.

Цими діями потерпілому завдано матеріальної шкодив розмірі 5 510 грн;

- крім того, в ніч на 17 жовтня 2016 року повторно таємно викрали з приміщення сараю домоволодіння на АДРЕСА_11, корову, яка належить потерпілій ОСОБА_16.

Цими діями потерпілій завдано матеріальної шкодив розмірі 13 775грн;

- крім того, в ніч на 30 жовтня 2016 року повторно таємно викрали з приміщення сараю домоволодіння на АДРЕСА_11, корову, яка належить потерпілому ОСОБА_17.

Цими діями потерпілому завдано матеріальної шкодив розмірі 10 478,40 грн;

- крім того, в ніч на 27 листопада 2016 року повторно таємно викрали з приміщення сараю домоволодіння на АДРЕСА_6, корову та коня, які належать потерпілій ОСОБА_18. Цими діями потерпілій завдано матеріальної шкодив розмірі 28 830грн;

- крім того, в ніч на 18грудня 2016 року повторно таємно викрали з приміщення сараю домоволодіння на АДРЕСА_12, бичка, який належить потерпілій ОСОБА_19.

Цими діями потерпілій ОСОБА_19 завдано матеріальної шкодив розмірі 5 766грн;

- крім того, в ніч на 27 січня 2017 року повторно таємно викрали з приміщення сараю домоволодіння на АДРЕСА_13, корову та кобилу, які належать потерпілому ОСОБА_20. Цими діями потерпілому завдано матеріальної шкодив розмірі 20 587грн.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений, не оспорюючи доведеності винуватості таправильності юридичної оцінки вчинених ним діянь, просить на підставі п. 3 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) змінити судові рішення щодо нього та на підставі ст. 75 КК звільнити його від відбування покарання. На думку засудженого, при призначенні покарання судами не враховано, що він визнав вину, щиро розкаявся, відповідно до ст. 89 КК не має судимості, позитивно характеризується за місцем проживання, неофіційно працює, частково відшкодував заподіяну злочином шкоду, його цивільна дружина є інвалідом третьої групи і постійно потребує медичного лікування.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Виходячи зі змісту ст. 75 КК застосування закріплених у ній правил допустиме лише за наявності обґрунтованих підстав для висновку, що з урахуванням тяжкості злочину, особи винного та інших обставин кримінального провадження виправлення засудженого є можливим без ізоляції від суспільства.

У цьому кримінальному провадженні, як видно зі змісту наданих копій судових рішень, не встановлено обставин, які би давали підстави вважати, що покарання ОСОБА_1 призначено з порушенням вказаних норм права.

Як убачається з копії вироку, призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд урахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та всі інші обставини, які відповідно до положень КК, у тому числі КК, впливають на вибір заходу примусу та порядок його відбування.

Відповідно до наданої копії оспорюваної ухвали апеляційний суд при перегляді вироку належним чином перевірив усі доводи захисника Нестера С. В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та суворості покарання, які за змістом та суттю аналогічні доводам, викладеним у касаційній скарзі засудженого, й умотивовано визнав їх необґрунтованими, вказавши також підстави, на яких відмовив у задоволенні вимог сторони захисту.

Погоджуючись із вироком, апеляційний суд зазначив, що вимоги ст. 65 КК дотримано, разом із ступенем тяжкості вчиненого ОСОБА_1 діяння враховано ступінь тяжкості та конкретні обставини вчинених злочинів, частина яких є тяжкими, дані про особу винного, його характеристику. Крім того, суд урахував відсутність у ОСОБА_1 судимості, часткове відшкодування потерпілим завданої шкоди, а також визнання засудженим вини, його щире каяття, що є пом'якшуючими обставинами, й відсутність обставин протилежного змісту. З огляду на все це апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що вищезазначене стало підставою для призначення засудженому

ОСОБА_1 покарання у межах санкцій частин 2 та 3 ст. 185 КК, однак у своїй сукупності вказані обставини не є достатніми для застосування до нього положень

ст. 75 КК.

Правових підстав вважати призначене засудженому ОСОБА_1 покарання без застосування ст. 75 КК явно несправедливим і таким, що є недостатнім для досягнення його мети, немає.

Зміст ухвали апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК. Переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність рішення апеляційного суду, вмотивованість його висновків, засуджений у касаційній скарзі не навів.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, зокрема, якщо з касаційної скарги, наданих до неї копій судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 травня 2018 року та ухвалу Херсонського апеляційного суду від 01 вересня 2020 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

Г. Р. Крет С. С. Голубицький І. В. Григор'єва