Історія справи

Ухвала ККС ВП від 01.01.2018 року у справі №570/2150/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Касаційного кримінального суду

Верховного Суду у складі:

головуючої Григор'євої І.В.,

суддів: Бущенка А.П., Голубицького С.С.,

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 27 грудня 2017 року касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Слободіна Антона Сергійовича про перегляд вироку Рівненського районного суду Рівненської області від 8 червня 2017 року та ухвали Апеляційного суду Рівненської області від 13 вересня 2017 року,

встановила:

За вказаним вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

жителя с. Городка Рівненськогорайону Рівненської області,

засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. Відповідно до положень ст. 72 КК ОСОБА_1 зараховано у строк відбутого покарання строк попереднього ув'язнення з 4 квітня 2017 року по день набрання вироком законної сили включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні.

Апеляційний суд Рівненської області ухвалою від 13 вересня 2017 року зазначений вирок залишив без змін. На підставі ч. 5 ст. 72 КК суд ОСОБА_1 зарахував у строк покарання строк попереднього ув'язнення з 4 квітня 2017 року по 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 4 квітня 2017 року приблизно о 17.10 год. у стані алкогольного сп'яніння на полі навпроти домогосподарства АДРЕСА_1 під час виконання сільськогосподарських робіт на ґрунті особистих неприязних відносин у ході раптово виниклого з ОСОБА_3 конфлікту, діючи з метою протиправного заподіяння смерті останньому, з особистих мотивів умисно завдав удару вилами у грудну клітину потерпілого, від чого той помер на місці події.

У касаційній скарзі захисник Слободін А.С., не оспорюючи доведеності винуватості й правильності застосування закону України про кримінальну відповідальність при юридичній оцінці, порушує питання про зміну оспорюваних судових рішень у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість. Захисник просить з урахуванням активного сприяння розкриттю злочину та щирого каяття його підзахисного, а також того, що останній раніше не був судимий, пом'якшити захід примусу, застосувавши до ОСОБА_1 положення ст. 69 КК.

Розглянувши касаційну скаргу, дослідивши надані до неї копії судових рішень, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.

Відповідно до статей 50, 65 КК особі, котра вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.

Згідно зі ст. 69 КК за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання й істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі.

Як убачається з наданих копій судових рішень, місцевий суд при призначенні ОСОБА_1 заходу примусу згідно з вимогами ст. 65 КК разом із ступенем тяжкості вчиненого кримінального правопорушення врахував дані про особу винного, а також протиправну поведінку потерпілого та створення саме останнім конфлікту. Крім того, суд визнав пом'якшуючими покарання обставинами щире каяття, а також активне сприяння розкриттю й розслідуванню злочину (обставини, на які посилається захисник). Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнав вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння. Взявши до уваги все це, суд дійшов умотивованого висновку про можливість призначення ОСОБА_1 покарання в мінімальних межах, установлених санкцією інкримінованої йому статті.

Разом із тим, судом не встановлено й не наведено у скарзі таких обставин, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину, як це передбачено положеннями ст. 69 КК.

Таким чином, суд першої інстанції дотримався приписів статей 50, 65 КК.

Призначене засудженому покарання є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення й попередження нових злочинів. Підстав вважати таке покарання явно несправедливим унаслідок суворості не вбачається.

Крім того, аналогічні за змістом доводи про пом'якшення призначеного ОСОБА_1 покарання були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Зазначені доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника засудженого, цей суд належним чином розглянув і вмотивовано відмовив у їх задоволенні, навівши обґрунтування прийнятого рішення. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК.

У касаційній скарзі захисника Слободіна А.С. не міститься переконливих доводів для зміни судових рішень та пом'якшення призначеного засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК.

З огляду на викладене й на те, що зі скарги та наданих до неї судових рішень не вбачається підстав для задоволення касаційної скарги, у відкритті касаційного провадження належить відмовити згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК.

Керуючись п. 2 ч. 2, ч. 5 ст. 428 КПК і враховуючи положення передбачені ч. 11 § 3 розділу 4 Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника СлободінаАнтона Сергійовича на вирок Рівненського районного суду Рівненської області від 8 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 13 вересня 2017 року щодо ОСОБА_1

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення й оскарженню не підлягає.

Судді:

А.П. Бущенко І.В. Григор'єва С.С. Голубицький