Історія справи

Ухвала КГС ВП від 24.05.2020 року у справі №910/9694/19

УХВАЛА

28 липня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/9694/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицької Н. О. - головуючого, Кушніра І. В., Мачульського Г. М.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

за участю представників:

позивача - Горди В. В. (адвокат),

відповідача - Васькіної В. В. (адвокат),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрпластик"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Унітехнології ЮЕЙ"

до Публічного акціонерного товариства "Укрпластик"

про стягнення 3 196 366,27 грн,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Унітехнології ЮЕЙ" (далі - ТОВ "Унітехнології ЮЕЙ") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрпластик" (далі - ПАТ "Укрпластик") про стягнення 3 196 366,27 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що внаслідок невиконання ПАТ "Укрпластик" умов договорів підряду від 20.04.2017 № 20/04-2017 та від
24.11.2017 №14/11-2017 у частині здійснення своєчасного та повного розрахунку за виконані позивачем роботи, у відповідача виникла заборгованість в загальному розмірі 3 184 366,27 грн, з яких: 2 948 238,78 грн - основний борг, 147 411,94
грн - пеня, 58 964,70 грн - інфляційні втрати та 29 750,82 грн - 3 % річних.

У відзиві на позов ПАТ "Укрпластик" зазначало, що з моменту укладення договорів підряду від 20.04.2017 № 20/04-2017, від 24.11.2017 № 14/11-2017 та додаткових угод до них, вартість робіт за договорами збільшилася від початкової, що не було передбачено у бюджеті проекту. Оскільки якість робіт за зазначеними договорами можна оцінити тільки після введення в експлуатацію, а також зважаючи на значні фінансові затрати, які не були передбачені в бюджеті для фінансування цього проекту, ПАТ "Укрпластик" була ініційована та проведена зустріч з представниками ТОВ "Унітехнології ЮЕЙ", за результатами якої сторони погодили направлення з боку відповідача пропозиції щодо графіку погашення заборгованості за договорами.

Так, 04.06.2019 відповідачем було направлено на електрону пошту позивача листа з пропозицією встановити графік погашення заборгованості за договорами. Однак, позивачем запропонований відповідачем графік не був акцептований, інших пропозицій від позивача також не надходило. А відтак, за твердженням ПАТ "Укрпластик", сторони ще не досягли кінцевої згоди щодо строків виплати, а тому подання цього позову є передчасним. Відповідач зазначає, що не мав наміру не сплачувати заборгованість, проте одночасне стягнення такої суми призвело б до важких фінансово-економічних наслідків для відповідача, а тому пропонував графік погашення основної заборгованості протягом вересня-листопада 2019 року.

Одночасно зазначив про безпідставність та необґрунтованість адвокатських витрат у розмірі 12 000,00 грн.

25.09.2019 ПАТ "Укрпластик" подано до місцевого господарського суду клопотання про розстрочку погашення основної суми заборгованості протягом жовтня-грудня 2019 року, та долучення до матеріалів справи копії балансу (звіт про фінансовий стан) станом на 30.06.2019, копії звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід за І півріччя 2019 року та копії звіту про рух грошових коштів (за прямим методом) за І півріччя 2019 року. У зазначеному клопотанні відповідач просив не застосувати до товариства штрафні санкції у вигляді пені, інфляційних втрат та 3 % річних, судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12
000,00 грн покласти на позивача.

Рішенням Господарського суду містка Києва від 16.10.2019 (суддя Пукшин Л. Г. ) у справі № 910/9694/19, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 (Скрипка І. М. - головуючий, судді Тищенко А. І., Михальська Ю. Б. ) позов задоволено частково; стягнуто з ПАТ "Укрпластик" на користь ТОВ "Унітехнології ЮЕЙ" 2 948 238,78 грн основної заборгованості, 147

411,94 грн - пені, 35 333,62 грн - інфляційних втрат, 29 750,82 грн - 3 % річних, 47 411,03 грн - судового збору та 12 000,00 грн витрат на правову допомогу; у решті позову відмовлено.

Судові рішення аргументовано тим, що ПАТ "Укрпластик" не заперечується факт наявності заборгованості за договорами у визначених позивачем сумах, доказів належного виконання зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт матеріали справи не містять. Судами одночасно проведено перерахунок заявлених до стягнення 3 % річних, інфляційних втрат та пені, встановлено неправильний арифметичний розрахунок позивачем сум 3 % річних та інфляційних втрат, а тому заявлені вимоги в цій частині задоволені частково за розрахунком суду, вимоги щодо стягнення пені задоволені у заявленому розмірі.

Крім того, місцевим господарським судом, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовлено у задоволенні клопотання ПАТ "Укрпластик" про розстрочку виконання рішення суду з огляду на ненадання належних та допустимих доказів на підтвердження існування виняткових обставин, які є підставами для такої розстрочки.

Клопотання ПАТ "Укрпластик" про незастосування до нього штрафних санкцій у вигляді пені, 3 % річних та інфляційних втрат з посиланням на положення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) судом відхилено з підстав необґрунтованості.

Доводи ПАТ "Укрпластик" щодо необґрунтованості та безпідставності витрат позивача на правову допомогу також відхилені судом з посиланням на матеріали справи та умови договору №23-2 щодо порядку їх оплати.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 і постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 у справі № 910/9694/19, ПАТ "Укрпластик" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені рішення та прийняти нове, яким позов у справі № 910/9694/19 залишити без розгляду.

08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Оскільки зазначену касаційну скаргу подано 04.05.2020, тобто після набуття чинності Законом України від 15.01.2020 № 460-IX, розгляд цієї скарги має здійснюватися з урахуванням положень Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у редакції, чинній з 08.02.2020.

Відповідно до частини 2 статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 287 ГПК України.

Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був урахований апеляційним судом в оскаржуваному судовому рішенні.

Ухвалою Верховного Суду від 26.06.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Укрпластик" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від
12.03.2020 у справі № 910/9694/19, призначено розгляд цієї справи у судовому засіданні 28.07.2020.

Зазначену ухвалу аргументовано тим, що скаржник обґрунтував наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020), і таке обґрунтування полягає у неправильному застосуванні судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, у цьому випадку, на думку скаржника, суди попередніх інстанцій невірно застосували положення статті 530 ЦК України без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.12.2019 у справі № 914/1933/18, а також помилково не застосували до спірних правовідносин положення статей 613, 614, 616, 886 ЦК України відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20.05.2019 у справі № 910/3536/18, від 25.02.2020 у справі № 922/1705/19, від 10.03.2020 у справі № 904/1806/19, від 23.04.2019 у справі № 924/632/18, від 16.10.2018 у справі № 910/22964/17.

Крім цього скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій положень статті 173 та частини 5 статті 174 ГПК України, допущене з підстав не неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.10.2019 у справі № 915/187/19, від 15.02.2019 у справі № 910/11811/18, від 25.07.2019 у справі № 916/2733/18, також на порушення статті 14 та пункту 1 частини 5 статті 238 ГПК України, допущене внаслідок неврахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 26.11.2019 у справі № 914/2033/18.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Унітехнології ЮЕЙ" просить відмовити у її задоволенні, рішення і постанову залишити без змін, оскільки оскаржувані судові рішення є законними, повністю обґрунтованими і такими, що прийнято із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Разом із тим, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 910/9694/19 з огляду на таке.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з
08.02.2020) суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності у різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16).

При цьому як судові рішення у справах зі спорів, що виникли із подібних правовідносин, належить розуміти рішення у тих справах, де однаковими є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Аналіз висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях у справі № 910/9694/19, яка розглядається, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 910/3536/18, від 10.03.2020 у справі № 904/1806/19, від 23.04.2019 у справі № 924/632/18, від
16.10.2018 у справі № 910/22964/17, на які послався скаржник у касаційній скарзі (з урахуванням уточненої касаційної скарги), оскільки зазначені постанови Верховного Суду прийнято за інших предмета і підстав заявлених позовних вимог, інших фактичних обставин та зібраних у справах доказів, іншого матеріально-правового регулювання відповідних правовідносин, що виникли у таких спорах, ніж у справі № 910/9694/19, яка розглядається. Наведене унеможливлює висновок про подібність правовідносин у зазначених справах та у справі № 910/9694/19.

Так, у справі № 910/3536/18 спір стосувався з'ясування наявності чи відсутності підстав для застосування до Приватного підприємства "Центр Електробезпеки", як виконавця, штрафних санкцій, нарахованих Національним банком України (позивачем/замовником) за неналежне виконання умов договору, а саме несвоєчасне надання послуг згідно з графіками технічного обслуговування, а не наявність чи відсутність підстав для стягнення оплати фактично виконаних підрядником робіт.

У справі №№ 904/1806/19 предметом спору було визнання недійсними односторонніх правочинів про припинення зобов'язань зарахування зустрічних однорідних вимог та стягнення заборгованості за орендними платежами. Підставою позову слугувало неналежне виконання відповідач умов договору оренди вагонів.

У справі № 924/632/18 предметом позову є стягнення 1 219 716 грн., з яких 406
572,30 грн - попередня оплата та 813 144,60 грн неустойка за порушення строків поставки.

Так, у справі № 910/22964/17 було стягнення 854 955,65 грн. При цьому, підставою позову слугувало неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором закупівлі в частині своєчасної та повної поставки обумовленого договором товару, внаслідок чого позивачем нараховано пеню та штраф.

Стосовно наведених у касаційній скарзі посилань відповідача на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10.12.2019 у справі № 914/1933/18, від 25.02.2020 у справі № 922/1705/19 та від 26.11.2019 у справі № 914/2033/18 Верховний Суд зазначає, що скасування судового рішення у справі і направлення справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору і формування остаточних правових висновків суду у відповідній справі.

Не можна взяти до уваги також і посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 915/187/19, від 15.02.2019 у справі № 910/11811/18, від 25.07.2019 у справі № 916/2733/18 з огляду на таке.

Так, у справі № 915/187/19 позовні вимоги стосуються визнання недійсними шести договорів підряду з підстав того, що спірні правочини є такими, що укладені під впливом обману та підписані зі сторони замовника особою, яка не мала на це відповідних повноважень.

У справі № 916/2733/18 предметом касаційного перегляду була ухвала місцевого господарського суду, залишена судом апеляційної інстанції без змін, про повернення позовної заяви Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з підстав порушення об'єднання позовних вимог, які ґрунтуються на 76 різних кредитних договорах. Основними мотивами повернення позовної заяви є те, що заявлені вимоги мали бути пред'явлені індивідуально до кожного з відповідачів окремо, оскільки відповідачі відповідно до спеціального законодавства, яке регулює спірні правовідносини, не є солідарно відповідальними особами за завдані банку їх протиправними діями збитки.

У справі № 910/11811/18 предметом касаційного перегляду також була ухвала місцевого господарського суду, залишена судом апеляційної інстанції без змін, про повернення позовної заяви Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Основними мотивами для повернення позовної заяви було порушення об'єднання позовних вимог. Суди зауважили, що позивачем заявлено десять окремих позовних вимог до різних відповідачів, які по мірі відповідальності та ступеню вини кожного визначені позивачем як солідарні боржники.

При цьому варто зауважити, що з матеріалів справи та зі змісту оскаржуваних судових рішень у справі № 910/9694/19, яка переглядається убачається, що позовні вимоги стосуються невиконання замовником умов двох договорів підряду, укладених саме між ПАТ "Укрпластик" як замовником та ТОВ "Унітехнології ЮЕЙ" як підрядником.

Таким чином, зазначені постанови свідчать, що предмет і підстави позовів, зміст позовних вимог, установлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин у справах № 915/187/19, № 910/11811/18, № 916/2733/18 є відмінними від предмета, підстав позову, змісту позовних вимог та обставин у справі № 910/9694/19, правовідносини у цих справах є різними, позивачі зверталися до суду за захистом різних прав.

Отже, після відкриття касаційного провадження у справі № 910/9694/19 суд касаційної інстанції встановив, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 910/3536/18, від 10.03.2020 у справі № 904/1806/19, від 23.04.2019 у справі № 924/632/18, від
16.10.2018 у справі № 910/22964/17, від 16.10.2019 у справі № 915/187/19, від
15.02.2019 у справі № 910/11811/18, від 25.07.2019 у справі № 916/2733/18 на які послався скаржник, обґрунтовуючи вимоги, заявлені у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними правовідносинам у справі № 910/9694/19.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з
08.02.2020), не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, а будь-яких інших підстав касаційного оскарження, передбачених згідно з частиною 2 статті 287 ГПК України, позивач у поданій касаційній скарзі не зазначив та не обґрунтував, колегія суддів відповідно до частиною 2 статті 287 ГПК України дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ПАТ "Укрпластик" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від
12.03.2020 у справі № 910/9694/19.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий суд) застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (рішення у справах: "LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE", № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23.10.1996; "BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN", № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19.12.1997).

Усталена практика ЄСПЛ наголошує, що право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем порядку доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це зумовлено виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким має на меті забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай запроваджуються для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Чинне законодавство України надає Верховному Суду право використовувати процесуальні фільтри, закріплені в пункті 5 частини 1 статті 296 ГПК України, що повністю узгоджується з прецедентною ЄСПЛ, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрпластик" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2020 у справі № 910/9694/19 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді І. В. Кушнір

Г. М. Мачульський