УХВАЛА

24 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 923/1045/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючий), Колос І. Б., Малашенкової Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О. М.,

представників учасників справи:

позивача - Уланівський С. Є. - адвокат (ордер від 11.09.2020 №КС504733)

відповідачів - Шемет О. В. -адвокат (довіреність від 10.09.2020 №000100/21049-20)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" у місті Херсоні

на рішення господарського суду Херсонської області від 27.02.2020 та

постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2020

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТММ Паллада"

до: акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України";

Генічеської державної нотаріальної контори

про визнання неправомірними та скасування реєстраційних записів,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "ТММ Паллада" (далі - позивач, ТОВ "ТММ Паллада") звернулось до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - відповідач-1, АТ "Укрексімбанк", Банк) та до Генічеської державної нотаріальної контори (далі - відповідач-2), в якій просив:

- визнати неправомірним та скасувати в Державному реєстрі іпотек запис №1493151, який зареєстровано 02.09.2011 реєстратором Генічеська державна нотаріальна контора, про обтяження іпотекою нерухомого майна під назвою "Комплекс курортно-туристичних готелів" загальною площею 3477,8 кв. метра, яке знаходиться за адресою: Херсонська область, Генічеський район, с. Стрілкове, вул. Берегова 8, на підставі договору застави від 27.04.2000, укладеного між Державною дослідною експериментальною агрофірмою "Асканія-Нова" та Державним експортно-імпортним банком України (правонаступник АТ "Державний експортно-імпортний банк України"), зареєстрованим в реєстрі №1-776;

- визнати неправомірним та скасувати в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис №11572450, який зареєстровано 05.09.2011 реєстратором Генічеська державна нотаріальна контора, про обтяження заставою нерухомого майна під назвою комплекс курортно-туристичних готелів загальною площею 3477,8 кв. метра, яке знаходиться за адресою: Херсонська область, Генічеський район, с. Стрілкове, вул. Берегова 8, на підставі договору застави від 27.04.2000, який укладено між Державною дослідною експериментальною агрофірмою "Асканія-Нова" та Державним експортно-імпортним банком України (правонаступник АТ "Державний експортно-імпортний банк України"), зареєстровано в реєстрі №1-776.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "ТММ Паллада" посилалось на те, що станом на дату внесення оспорюваного запису у реєстри про наявність обтяжень та іпотеки (на 02.09.2011 та на 05.09.2011) Державна дослідна експериментальна агрофірма "Асканія-Нова" (далі -ДДЕА "Асканія-Нова ") та ТОВ "ТММ Паллада" не мали грошових зобов'язань перед АТ "Укрексімбанк", оскільки правовідносини іпотеки, які виникли на підставі договору застави від 27.04.2000, зареєстрованого в реєстрі за №1-776, припинилися у зв'язку із припиненням основного зобов'язання за Кредитним договором через ліквідацію Боржника - товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Универсал-Юг" (далі - ТОВ "Универсал-Юг") з 23.12.2010 - з дати реєстрації припинення юридичної особи ТОВ "Универсал-Юг".

Рішенням господарського суду Херсонської області від 27.02.2020 (суддя Гридасов Ю. В. ) позов задоволено повністю.

Визнано неправомірним та скасовано в Державному реєстрі іпотек запис №1493151, який зареєстровано 02.09.2011 року реєстратором Генічеської державної нотаріальної контори, про обтяження іпотекою нерухомого майна під назвою комплекс курортно-туристичних готелів загальною площею 3477,8 кв. метра, яке знаходиться за адресою Херсонська область, Генічеський район, с. Стрілкове, вул.

Берегова 8, на підставі договору застави від 27.04.2000 року, укладеного між Державною дослідно експериментальною агрофірмою "Асканія-Нова" та Державним експортно-імпортним банком України (правонаступник АТ "Державний експортно-імпортний банк України") та зареєстровано в реєстрі за № 1-776.

Визнано неправомірним та скасовано в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис № 11572450, який зареєстровано 05.09.2011 року реєстратором Генічеської державної нотаріальної контори, про обтяження заставою нерухомого майна під назвою комплекс курортно-туристичних готелів загальною площею 3477,8 кв. метра, яке знаходиться за адресою Херсонська область, Генічеський район, с. Стрілкове, вул. Берегова 8, на підставі договору застави від 27.04.2000 року, укладеного між Державною дослідно експериментальною агрофірмою "Асканія-Нова" та Державним експортно-імпортним банком України (правонаступник АТ "Державний експортно-імпортний банк України") та зареєстровано в реєстрі за № 1-776.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 (колегія суддів у складі: Савицький Я. Ф., Головей В. М., Разюк Г. П. ) рішення господарського суду Херсонської області залишено без змін.

Не погоджуючись із судовими рішеннями попередніх інстанцій 11.06.2020 (згідно з відмітками на конверті) АТ "Укрексімбанк" звернулося до Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Херсонської області та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою Верховного Суду від 17.08.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Укрексімбанк" та призначено її до розгляду на 17.09.2020.

У зв'язку з відпусткою судді Селіваненка В. П. склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 14.09.2020, який наявний в матеріалах справи.

Від ТОВ "ТММ Паллада" 31.08.2020 (згідно з відмітками на конверті) надійшов відзив, в якому позивач зазначає, що рішення та постанову у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому просить залишити зазначені судові рішення без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Скаржник обґрунтував наявність підстави касаційного оскарження пунктом 1 частини 1 статті 287 ГПК України, із зазначенням того, в чому полягає порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції після апеляційного перегляду справи апеляційною інстанцією, з урахуванням вимог пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України та пункту 2 частини 2 статті 287 ГПК України.

Відповідно до частини 2 статті 287 ГПК України (у редакції чинній з
08.02.2020) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 287 ГПК України.

Дослідивши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 923/1045/19 на підставі пункту 4 частини 1 статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) з огляду на таке.

Так, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

Суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у справі № 923/1045/19 з посиланням на висновок, викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від
04.12.2019 у справі № 761/39477/16-ц.

В обґрунтування необхідності для відступлення від наведеного висновку Верховного Суду щодо застосування норм права в подібних правовідносинах (де досліджувалось питання щодо умов за яких припинення дій основного зобов'язання внаслідок ліквідації боржника, не припиняє дії поруки), скаржник посилається, зокрема, на те, що державний банк, яким є АТ "Укрексімбанк" повертає надані у кредит кошти, разом з нарахованими процентами та неустойкою, по сутті вважається їх поверненням на користь держави, крім того судом першої та апеляційної інстанцій зроблено висновок з приводу доведеності не подання Банком позовів про стягнення заборгованості з ДДЕА "Асканія-Нова" до ліквідації ТОВ "Универсал-Юг", не зважаючи на те, що це питання та цей факт в судовому засіданні не досліджувався.

Крім того, скаржник зазначає про помилковість щодо погодження судами попередніх інстанцій з позицією позивача, який намагається ототожнити поняття "погашення вимог" з поняттям "припинення зобов'язань".

У своїй касаційній скарзі Банк звертає увагу на постанови Верховного Суду України у справах №6-129цс12 (щодо правовідносин поруки, якою забезпечуються зобов'язання померлої фізичної особи) та №6-2013цс16 (щодо правовідносин іпотеки, якою забезпечуються зобов'язання юридичної особи, ліквідованої (припиненої) після звернення рішенням суду стягнення на предмет іпотеки до ліквідації зазначеної юридичної особи).

Верховний Суд, проаналізувавши зазначені вище аргументи касаційної скарги, дійшов висновку, що такі аргументи є повністю ідентичними тим, які вже були розглянуті та відхилені судом апеляційної інстанції.

А наведені доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що в них наявні достатньо вмотивовані обґрунтування необхідності для відступлення від висновку, який викладений у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 зі справи № 761/39477/16-ц, і застосований судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Суди попередніх інстанцій вказали таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.04.2000 між Державним експортно-імпортним банком України (правонаступник - АТ "Державний експортно-імпортний банк України") (Заставодержатель) та ДДЕА "Асканія-Нова" (Заставодавець) був укладений Договір застави від 27.04.2000 №1-776 (далі - Договір застави) на забезпечення вимог Банку, що випливають з Кредитної угоди від 10.04.2000 №01-VK (далі - Кредитний договір), укладеної між Банком та ТОВ "Универсал-Юг" (Боржник) (а. с. 26-31).

Відповідно до пункту 1.2 Договору застави ДДЕА "Асканія-Нова" передала у заставу нерухоме майно - дитячий оздоровчий табір "Аіст", що знаходиться за адресою:

Херсонська область, Генічеський район, с. Стрелкове, вул. Берегова, 8. Предмет застави належить Заставодавцю на праві власності згідно зі Свідоцтвом на право власності, виданого на підставі рішення Стрілковської сільської ради від
13.04.2000, довідки-характеристики від 19.04.2000 №242.

Матеріали справи також свідчать, що ухвалою Господарського суду Херсонської області від 14.03.2005 у справі №6/81-Б ТОВ "Универсал-Юг" ліквідовано у зв'язку з банкрутством. Відповідно до вказаної ухвали суду грошові вимоги усіх кредиторів, у тому числі вимоги Державного експортно-імпортного банку України до боржника - ТОВ "Универсал-Юг" визнано погашеними.

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтверджується внесення відповідного запису про державну реєстрацію припинення з 23.12.2010 юридичної особи - ТОВ "Универсал - Юг" за судовим рішенням (а. с. 33-35).

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "ТММ Паллада" з 2009 року, на підставі рішення виконавчого комітету Стрілківської сільської ради від
16.12.2009 №124, є власником нерухомого майна, яке є комплексом курортно-туристичних готелів загальною площею 3477,8 кв. метра, що знаходиться за адресою: Херсонська область, Генічеський район, с. Стрілкове, вул. Берегова, 8.

Наведене підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від
21.12.2009 (серія САС472958), Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 21.12.2009 за №24856831 (реєстраційний номер 29256982).

Однак, у Державному реєстрі іпотек щодо вищезазначеного нерухомого майна ТОВ "ТММ Паллада" існує запис №1493151 про обтяження у вигляді іпотеки, яке зареєстровано
02.09.2011 реєстратором: Генічеська державна нотаріальна контора на підставі Договору застави від 27.04.2000 №1-776 (а. с. 18 зв. ст. ). За вказаним записом Іпотекодержателем є ВАТ "Укрексімбанк ", а Іпотекодавцем - ДДЕА "Асканія-Нова".

Позивач зазначає, що про таку інформацію він дізнався у червні 2019 року.

Крім того, у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна міститься запис про заборону на нерухоме майно ТОВ "ТММ Паллада" (реєстраційний номер обтяження 11572450, зареєстровано 05.09.2011 реєстратором: Генічеська державна нотаріальна контора). Підставою для такої реєстрації, відповідно до даних реєстру, є Договір застави від 27.04.2000 №1-776, а власником майна є ДДЕА "Асканія-Нова" (а. с. 18).

У матеріалах справи наявні копії листа Державного нотаріального архіву Херсонської області від 12.08.2019 за № 1361/01/18 (з копією обкладинки справи № 02-32 та копії листа ВАТ "Укрексімбанку" від 06.09.2011 № 1661/02-32) (а. с. 22-24), листа Державного нотаріального архіву Херсонської області від 27.06.2019 №1015/01/18 (з копією договору застави від 27.04.2000 № 1-776) (а. с. 25-31), Листа Генічеської державної нотаріальної контори Херсонської області від 30.08 2019 за № 203-16, яких вбачається, що накладення заборони на нерухоме майно ТОВ "ТММ Паллада" відбулось 05.09.2011 на підставі заяви Банку про реєстрацію обтяження об'єкта нерухомого майна, копії Договору застави, укладеного між АТ "Укрексімбанк" та ДДЕА "Асканія-Нова", посвідченого 27.04.2000 за № 1-776, про що в Єдиному реєстрі обтяжень зазначений номер обтяження: 11572450.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ "ТММ Паллада" зверталось до АТ "Укрексімбанк" листом від 10.09.2019 №07-вих. з вимогою усунути перешкоди в управлінням власним майном. Однак, листом від 21.10.2019 за №0690300/25597-19 відповідач-1 відмовив у задоволенні зазначеної вимоги.

Отже, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, оспорювані реєстраційні записи здійснені 02.09.2011 та 05.09.2011, тобто після внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису від 23.12.2010 про державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ "Универсал-Юг" - позичальника за Кредитною угодою від
10.04.2000 №01-VK, на забезпечення вимог Банку за якою був укладений Договір застави від 27.04.2000 №1-776.

Відтак, суди зазначили, враховуючи, що право на стягнення АТ "Укрексімбанк" реалізував лише після ліквідації боржника, то зобов'язання поручителя було припинено у зв'язку з ліквідацією Боржника.

У постанові Верховного Суду у справі від 04.12.2019 №761/39477/16-ц зазначено таке.

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до частини 2 статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 року у справі № 756/15191/14-ц (провадження № 61-12398св18) зроблено висновок, що "при укладенні договору поруки, поручитель приймає на себе всі ризики, пов'язані з невиконанням зобов'язання боржником, у тому числі й ті, що виникають унаслідок припинення боржника з його подальшим виключенням із реєстру. Оскільки покладення на особу, яка забезпечує виконання зобов'язання, цих ризиків відбулося за договором, укладеним поручителем саме з кредитором, то всі прийняті ризики повинні покладатися на особу, яка забезпечує виконання зобов'язання, і після припинення боржника (юридичної особи). Інше може бути передбачено договором між кредитором та особою, яка забезпечує виконання зобов'язання, тобто, звільнення останньої від таких ризиків повинно бути окремо урегульовано в договорі між нею і кредитором. Тому сам факт ліквідації боржника за основним зобов'язанням з внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за основним зобов'язанням не є підставою для припинення поруки, якщо кредитор за основним зобов'язанням до внесення запису до відповідного реєстру про припинення боржника (юридичної особи) реалізував своє право на стягнення заборгованості з поручителя, пред'явивши до нього позов".

Разом з тим, судами встановлено, що право на стягнення АТ "Укрексімбанк" реалізував лише після ліквідації боржника, то і зобов'язання поручителя було припинено у зв'язку з ліквідацією Боржника. Доказів того, що відповідач звертався з відповідним позовом до поручителя до ліквідації Боржника, позивач не надавав.

Посилання скаржника в касаційній скарзі на постанови в інших справах, - не можуть бути взяті до уваги, оскільки ці постанови прийняті за іншої, ніж у даній справі фактично-доказової бази, за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями і за іншими поданими сторонами та оцінених судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) і прийнято судове рішення.

Посилання скаржника на постанову Вищого господарського суду України від
08.12.2005 у справі №16/174-10/125-11/71 Верховним Судом не приймаються, оскільки постанови Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, Касаційний господарський суд у справі № 923/1045/19 не вбачає підстав відступати від зазначеного висновку Верховного Суду, який викладений у постанові зі справи № 761/39477/16-ц, і який був врахований судом апеляційної інстанції у перегляді судового рішення у справі №923/1045/19.

Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справах "Ейрі проти Ірландії", п.24, Series A № 32, та "Гарсія Манібардо проти Іспанії", заява № 38695/97, п.43, ECHR 2000-II).

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем порядку доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

За наведених обставин, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Укрексімбанк" на рішення господарського суду Херсонської області від 27.02.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 зі справи № 923/1045/19.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" у місті Херсоні на рішення господарського суду Херсонської області від 27.02.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2020 у справі № 923/1045/19 закрити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос

Суддя Т. Малашенкова