Історія справи

Ухвала КГС ВП від 25.07.2019 року у справі №904/116/19

УХВАЛА

24 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 904/116/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С. К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Случ О. В.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2019

та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2019

у справі № 904/116/19

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення штрафних санкцій у розмірі 511 360,92 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
01.07.2019 через Центральний апеляційний господарський суд звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2019 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2019 у справі № 904/116/19.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями Касаційного господарського суду від 17.07.2019 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С. К. - головуючий (доповідач), Случ О. В., Волковицька Н. О.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2019, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Приймаючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не заперечується факт прострочення доставки вантажу в період з 20.06.2018 по
31.07.2018 за відповідними залізничними накладними.

Оскільки вантаж доставлено з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, на строк від 2 до 16 діб, суди дійшли до висновку про обґрунтованіть нарахованої суми штрафу згідно зі ст. 116 Статуту залізниць України від 10% до 30%.

Крім того, суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу на 50%, оскільки даний випадок не є винятковим та розмір штрафних санкцій не є надмірно великим порівняно зі збитками.

При цьому, з урахуванням ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції, погоджуючись із мотивами, з яких господарський суд відмовив у клопотанні про зменшення штрафу, навів більш детальний опис підстав відмови у клопотанні, та зазначив, зокрема, що посилання заявника на те, що Придніпровську залізницю включено до переліку підприємств, які мають істотне стратегічне значення для економіки та безпеки держави, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83, не є тією достатньою обставиною, що надає право суду на зменшення розміру неустойки, без дослідження всіх доказів для зменшення неустойки у сукупності.

Також суд зазначив, що організаційна форма підприємства відповідача, в даному випадку засновником якого є держава в особі Кабінету Міністрів України, не надає йому будь-яких преференцій, а тому відповідач є таким самим учасником господарських відносин та суб'єктом господарювання як і позивач та на нього розповсюджуються ті самі норми права щодо відповідальності за неналежне виконання зобов'язань, що мало місце у цій справі.

Суд вказав на те, що скаржником не надано жодного доказу до матеріалів справи, який би пояснював чому допущено несвоєчасне перевезення за спірними накладними.

При посиланні на зменшення обсягу перевезень скаржник не вказав чому продовжуються затримки у перевезенні вантажів, навіть, з урахуванням строків, на які продовжувався строк доставки. Зменшення обігових коштів відповідача не впливає на обов'язковість належного виконання взятих на себе договірних зобов'язань.

До того ж судом зазначено, що визначення значності суми штрафу з розміром передплаченого відповідачем податку на прибуток за 2018 рік, а також, порівняння з показником малозначності справи є безпідставним, оскільки розмір штрафу за нормами матеріального права, які підлягають застосуванню в даному випадку, а саме ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України може порівнюватись лише з розміром збитків кредитора, при цьому, під розміром збитків (в розумінні ч. 3 ст. 551 ЦК України) слід розуміти суму, на яку нараховано неустойку, а не будь-яку іншу суму.

Беручи до уваги зазначені вище обставини, апеляційний господарський суд погодився з судом першої інстанції щодо відмови у клопотанні про зменшення розміру неустойки.

Як вбачається з касаційної скарги, її заявник не погоджується з оскаржуваними рішеннями в частині відмови у зменшенні неустойки, посилаючись на те, що рішення судів про відмову у задоволенні клопотання про зменшення суми штрафу є необґрунтованими та такими, що не відповідають ч. 5 ст. 236 ГПК України. На думку скаржника, суд першої інстанції не оцінив ступінь виконання зобов'язання відповідачем, майновий стан сторін, а також усі доводи, викладені останнім, якими обґрунтовано клопотання про зменшення розміру штрафу. В свою чергу, апеляційним судом, в порушення ч. 1 ст. 233 ГПК України, не надано оцінки тому факту, що позивачем не понесені жодні збитки від затримки доставки вантажу, а також не оцінено майновий стан відповідача та ступінь виконання зобов'язання відповідачем.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду. За відсутності у законі переліку виняткових обставин, які дають підстави для зменшення розміру неустойки, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Таким чином, оскільки відповідачем не надано доказів, які б свідчили про існування підстав для зменшення розміру штрафу виходячи з його інтересів, або виходячи з обставин, що мають істотне значення, апеляційний суд, розглянувши доводи і заперечення учасників справи, враховуючи фінансовий стан відповідача, причини неналежного виконання зобов'язання в частині своєчасної доставки вантажу, ступінь загального виконання зобов'язання, беручи до уваги необхідність стимулювання неухильного виконання зобов'язань та з метою дотримання прав сторін на захист їх інтересів, правомірно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій.

Твердження Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм матеріального права, оскільки їх застосування чітко передбачено ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України.

При цьому, з огляду на імперативні приписи ст. 300 ГПК України Верховний Суд не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні питання про відмову у зменшенні суми штрафу, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги.

З огляду на викладене, правильне застосування Центральним апеляційним господарським судом норм ГПК України, ГК України, ЦК України під час ухвалення постанови від 05.06.2019 в частині відмови у зменшенні суми штрафу є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення цих норм.

За змістом п. 2 абз. 1 ч. 2 ст. 293 ГПК України у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до п. 2 абз. 1 ч. 2 ст. 293 ГПК України розглядаються за правилами загального позовного провадження) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2019 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2019 у справі № 904/116/19.

Керуючись ст. 234, п. 2 абз. 1 ч. 2 ст. 293 ГПК України, Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Визнати касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2019 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від
15.04.2019 у справі № 904/116/19 необґрунтованою.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2019 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2019 у справі № 904/116/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Могил С. К.

Судді: Волковицька Н. О.

Случ О. В.