УХВАЛА

19 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/1423/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

За участю секретаря судового засідання Суворкіної Ю.І.

розглянувши касаційну скаргу Українсько-Болгарського спільного підприємства з іноземними інвестиціями "Вітінформ" (Товариства з обмеженою відповідальністю) на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2017 (суддя Усатенко І.В.) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2018 (головуючий: Андрієнко В.В., судді: Буравльов С.І., Власов Ю.Л.)

за позовом Українсько-Болгарського спільного підприємства з іноземними інвестиціями "Вітінформ" (Товариства з обмеженою відповідальністю)

до 1. Одеської місцевої прокуратури №2,2. Слідчого управління ГУНП в Одеській області, 3. Малиновського відділу поліції у місті Одесі ГУНП в Одеській області,
4. Державної казначейської служби України, 5. Прокуратури Одеської області,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів -1. Департамент комунальної власності Одеської міської ради, 2. Комунальне підприємство "Одесміськтранскомплекс", 3.Комунальне міське ремонтно-будівельне підприємство "Одесрембуд",

про стягнення 1 582 027,447 грн.

За участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача 1 - не з'явився,

відповідача 2 - не з'явився,

відповідача 3 - не з'явився,

відповідача 4 - не з'явився,

відповідача 5 - Гудзь О.М. -прокурор відділу,

третьої особи 1- не з'явився,

третьої особи 2- не з'явився,

третьої особи 3- не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Українсько-Болгарське спільне підприємства з іноземними інвестиціями "Вітінформ" (Товариства з обмеженою відповідальністю) звернулося з позовом до Одеської місцевої прокуратури №2, слідчого управління ГУНП в Одеській області, Малиновського відділу поліції у місті Одесі ГУНП в Одеській області, Державної казначейської служби України, Прокуратури Одеської області про відшкодування шкоди, заподіяної бездіяльністю та незаконними діями, в сумі 1582027,447 грн.

Позовні вимоги мотивовані бездіяльністю посадових осіб відповідачів - органів державної влади при проведенні досудового розслідування кримінального провадження № 12012170470000484, яка на думку позивача, завдала йому, як юридичні особі, матеріальної шкоди в розмірі 60 500 доларів США, що на
14.06.2017 складає 1 582 027,447 грн. за курсом Національного банку України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2018 у справі №916/1423/17 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Судові рішення обґрунтовані не доведеністю позивачем факту нанесення йому шкоди саме посадовими особами відповідачів - 1,2,3,4,5, незаконності дій/бездіяльності посадових осіб відповідачів - 1,2,4,5 та причинного зв'язку між незаконними діями/бездіяльністю посадових осіб відповідачів - 1,2,3,4,5 та шкодою, про відшкодування якої заявлено позов (втрати, внаслідок крадіжки, майна, вартістю, за оцінкою позивача, 1 582 027,447 грн. ), тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

28.03.2018 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Українсько-Болгарське спільне підприємство з іноземними інвестиціями "Вітінформ" (Товариство з обмеженою відповідальністю) звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського міста Києва від 11.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2018 у справі № 916/1423/17 до Касаційного господарського суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2018 року у справі № 916/1423/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

12.04.2018 суд постановив ухвалу про прийняття касаційної скарги до провадження та її розгляд призначено на 18.06.2018, а також повідомлено учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги.

18.06.2018 в судовому засіданні судом було оголошено перерву з розгляду касаційної скарги Українсько-Болгарське спільне підприємство з іноземними інвестиціями "Вітінформ" (Товариство з обмеженою відповідальністю) на рішення Господарського міста Києва від 11.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2018 у справі № 916/1423/17 до 19 липня 2018 року о 12 год. 20 хв.

Скаржник (позивач) вважає, що судові рішення ухвалені з порушення норм як матеріального так і процесуального права, без дослідження всіх фактичних обставин даної справи.

При цьому вважає, що судами не було застосовано до даних правовідносин Закону України "Про режим іноземного інвестування", Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та ст. 397 ГК України.

Вважає, що на його користь слід стягнути збитки в зв'язку з бездіяльністю та незаконних дій відповідачів.

З огляду на викладене, позивач у касаційній скарзі просить скасувати судові рішення, прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Відповідач 1 надав відзив на касаційну скаргу в якому просить суд касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, судові рішення без змін.

Відповідач 5 також надав відзив на касаційну скаргу в якому просить суд касаційну скаргу відмовити у задоволенні касаційної скарги, судові рішення без змін.

Відповідачі 2,3,4 та треті особи відзиви на касаційну скаргу не надали.

Розглядаючи доводи касаційної скарги та заперечень на неї суд доходить наступних висновків.

Як було встановлено судами, 02.01.2002 між позивачем, як орендарем та Комунальним міським ремонтно-будівельним підприємством "Одесрембуд", як орендодавцем, було укладено договір, згідно з п. 1.1. якого орендодавець зобов'язується надати по даному договору орендарю нежилі приміщення загальною площею 278, кв. м., розташовані в будівлі за адресою вул. Промислова, 27, а також забезпечить орендарю вільний доступ до вказаного приміщення.

У відповідності до п. 5.5. договору від 02.01.2002 строк оренди приміщення по даному договору встановлюється на десять років до 31.01.2012.

Реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов або припинення договору (п. 5.7. договору від 02.01.2002).

В день підписання договору від 02.01.2002 сторонами договору був складений акт приймання - передачі нежитлового приміщення розташованого за адресою: вул.

Промислова, 27 загальною площею 278,50 кв. м.

В подальшому, 07.12.2004 сторонами договору від 02.01.2002 було укладено доповнення до нього, в якому сторони погодили визначити новий строк договору оренди - до 07.12.2019, в зв'язку з тим що орендар за погодженням з орендодавцем провів в нежитловому приміщенні, прийнятому в оренду згідно акту прийому - передачі нежитлового приміщення площею 278,5 кв. м., розташованому за адресою: вул. Промислова, 27 будівельні роботи, які покращили стан будівлі та збільшили балансову вартість об'єкта оренди.

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 28.04.2011 №192 Департамент комунальної власності Одеської міської ради передав за актом приймання - передачі приміщення нежитлового фонду загальною площею 1 109,9 кв. м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, буд. 27, Комунальному підприємству "Одесміськтранскомплекс". Акт прийому передачі на виконанні вищевказаного рішення був оформлений в травні 2011 року.

Судами також встановлено, що 04.12.2012 позивач звернувся до Маліновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області із заявою, про те, що в 2010 році посадові особи установи "Одесміськтранскомплекс" заволоділи приміщенням, розташованим за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, 27, зламав замки на вхідних дверях вказаного приміщення, в якому знаходилися матеріальні цінності, які в подальшому були розкрадені. Заява позивача була зареєстрована 05.12.2012 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, реєстраційний № 12012170470000484 та розпочато досудове розслідування. Зазначене підтверджується довідкою про прийняття і реєстрацію заяви від 05.12.2012.

Згідно викладеного в позовній заяві, в орендованому позивачем приміщенні за адресою: м. Одеса, вул. Промислова, буд. 27 знаходилося 27 найменувань різного майна балансовою вартістю 134 104,47 грн., в тому числі обладнання, що складає іноземну інвестицію, вартість якої становила 60 500 доларів США (автомат пакувально-фасувальний вартістю 51 000 доларів США та установка для кондиціювання вартістю 9 500 доларів США.

Матеріалами справи підтверджено прийняття на баланс позивача відповідного обладнання, як іноземних інвестицій до статутного фонду Українсько-Болгарського спільного підприємства з іноземними інвестиціями "Вітінформ" (Товариство з обмеженою відповідальністю).

Згідно з актом контрольної перевірки інвентаризації цінностей на склад основних засобів на Промисловій, 27, від 01.02.2010, в результаті проведеної перевірки встановлено наявність на складі 19 найменувань цінностей на суму 208 138,89
грн., в тому числі автомату упаковочно-фасованого вартістю 31 691,84 грн. та витяжної вентиляції вартістю 18 013,41 грн.

Цивільний позов позивача до виконавчого комітету Одеської міської ради, до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та до Комунального підприємства "Одесміськтранскомплекс" Одеської міської ради був прийнятий слідчим 19.04.2013.

За скаргою позивача (представника потерпілого по кримінальному провадженню ОСОБА_5) на бездіяльність слідчого СВ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області слідчим суддею Малиновського районного суду м. Одеси 19.12.2013 було винесено ухвалу у справі № 521/20224/13-к, якою задоволено скаргу представника потерпілого по кримінальному провадженню ОСОБА_5на бездіяльність слідчого СВ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, визнано бездіяльність начальника СВ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, зобов'язано слідчого СВ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження №12012170470000484 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України розглянути протягом 24 годин клопотання представника потерпілого - ОСОБА_5 та сповістити його про результати розгляду даних клопотань.

В подальшому, за скаргою позивача (представника потерпілого по кримінальному провадженню ОСОБА_5) на бездіяльність слідчого СВ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області слідчим суддею Малиновського районного суду м. Одеси
24.02.2014 було винесено ухвалу у справі № 521/1938/14-к, якою задоволено скаргу представника потерпілого по кримінальному провадженню ОСОБА_5 на бездіяльність слідчого СВ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, визнано бездіяльність начальника СВ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, визнано бездіяльність слідчого СВ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження № 12012170470000484, зобов'язано слідчого СВ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження № 12012170470000484 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України розглянути протягом 24 годин клопотання представника потерпілого - ОСОБА_5 та сповістити його про результати розгляду даних клопотань.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався із заявами та листами щодо ходу кримінального провадження № 12012170470000484 до Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, Прокуратури Одеської області, Одеської місцевої прокуратури № 2 на які йому надавалися вказаними органами відповіді.

Судом першої інстанції було встановлено, що в Довідці про стан досудового розслідування кримінального провадження № 12012170470000484 (у 6 томах) від
05.12.2012, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України від 17.07.2017, за період з 05.12.2012 по теперішній час в даному кримінальному провадженні змінилося понад 11 слідчих та 7 прокурорів - процесуальних керівників. На теперішній час прийняти остаточне та законне рішення у вказаному провадженні не надається можливим, у зв'язку із частою зміною слідчих та невиконанням останніми всіх запланованих заходів, досудове розслідування триває.

Звертаючись з даним позовом до суду позивач вказував, що діями відповідачів, які протягом 6 років не провели досудове слідство у кримінальному провадженні №12012170470000484, йому було нанесено матеріальну шкоду у розмірі вартості іноземних інвестицій (обладнання/матеріальних цінностей), які були розкрадені, яка становить 60 500 доларів США, що на 14.06.2017 складає 1 582 027,447 грн за курсом Національного банку України.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх судових інстанцій дійшли висновку про не доведеністю позивачем факту нанесення йому шкоди саме посадовими особами відповідачів - 1,2,3,4,5, незаконності дій/бездіяльності посадових осіб відповідачів - 1,2,4,5 та причинного зв'язку між незаконними діями/бездіяльністю посадових осіб відповідачів - 1,2,3,4,5 та шкодою, про відшкодування якої заявлено позов (втрати, внаслідок крадіжки, майна, вартістю, за оцінкою позивача, 1 582 027,447 грн. ).

Розглядаючи доводи касаційної скарги та заперечення на неї колегія суддів касаційного суду зауважує наступне.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача заявлені до відповідачів про стягнення з Держави Україна у відшкодування матеріальної шкоди в сумі 60 500 доларів США, що на 14.06.2017 складає 1 582 027,447 грн. за курсом Національного банку України, шляхом стягнення відповідних коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.

Нанесення відповідачами позивачу матеріальної шкоди та розмір такої шкоди позивач обґрунтовує тим, що без викраденого інвестиційного обладнання, яке розшукується відповідачами більше ніж 6 років, підприємство не може працювати у повну силу і його доведеться закривати. З огляду на вказане, позивач на захист його порушених прав просить суд за рахунок Державного бюджету України відшкодувати йому суму інвестицій, даних інвестором підприємству, вартість яких складає (на момент їх внесення) 60 500 доларів США, що на 14.06.2017 складає 1 582 027,447 грн. за курсом Національного банку України.

З вищевказаних встановлених судами першої та апеляційної інстанції фактів вбачається наступне.

З заявою про злочин позивач звернувся до Маліновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області 04.12.2012, тобто, більше ніж 5 років тому.

При цьому, позивач заявив про одноепізодний злочин та вказав на ймовірних винних осіб.

Як встановив суд першої інстанції, позивачем доведено, що при здійсненні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12012170470000484 начальником СВ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області та слідчим СВ Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, в провадженні якого перебувало кримінальне провадження № 12012170470000484 була допущена бездіяльність, в частині не здійснення ними процесуальних дій, які слідчий зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк, що встановлено в ухвалах слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 19.12.2013 у справі №521/20224/13-К та від 24.12.2014 у справі № 521/1938/14-к.

Як зазначили суди попередніх інстанцій, як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався із заявами та листами щодо ходу кримінального провадження № 12012170470000484 до Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, Прокуратури Одеської області, Одеської місцевої прокуратури № 2 на які йому надавалися вказаними органами відповіді.

Судом першої інстанції було встановлено, що в Довідці про стан досудового розслідування кримінального провадження № 12012170470000484 (у 6 томах) від
05.12.2012, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України від 17.07.2017, підписаній від імені начальника СВ Хмельницького ВП Малиновського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, зазначено, що за період з 05.12.2012 по теперішній час в даному кримінальному провадженні змінилося понад 11 слідчих та 7 прокурорів - процесуальних керівників. На теперішній час прийняти остаточне та законне рішення у вказаному провадженні не надається можливим, у зв'язку із частою зміною слідчих та невиконанням останніми всіх запланованих заходів, досудове розслідування триває.

При цьому, відмовляючи в позові суди попередніх інстанцій, зокрема, зазначили, що по суті позивач просить суд відшкодувати йому за рахунок Державного бюджету України вартість викраденого у нього майна - шкоду нанесену йому викрадачами.

Така шкода, за приписами ст. 1166 Цивільного кодексу України, відшкодовується особою, яка її завдала, а не відповідачами.

Разом з тим, суд касаційної інстанції відмічає наступне.

01.01.2004 набрав чинності Цивільний кодексу України (далі ЦК).

Незмінною з моменту набрання чинності ЦК залишається ЦК, згідно якої:

"Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. "

Дана норма не визначає, хто може бути такою особою, лише особа, яка була незаконно притягнута до відповідальності зазначеними органами, чи і потерпілі, яким завдана шкода, зокрема, бездіяльністю органу досудового розслідування та прокуратури під час розслідування за заявою такої потерпілої особи.

В свою чергу, Розділ XIV1 "ЗАХОДИ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОГО ХАРАКТЕРУ ЩОДО ЮРИДИЧНИХ ОСІБ" з'явився в Кримінальному кодексі України лише з 27.04.2014, тобто, значно пізніше вищевказаної ч.6 ст.1176 ЦК, що давало б можливість тлумачити дію вищевказаної ч.6 лише стосовно юридичних осіб, щодо яких незаконно вжито вищевказані заходи.

Відповідно до ч.7 ст.1176 ЦК:

"Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом. "

З положень Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" від 1 грудня 1994 року N 266/94-ВР вбачається, що Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" розрахований виключно на громадян, та виключно на тих, які були незаконно притягнуті до відповідальності, проте, жодним чином не розповсюджується на потерпілих осіб, яким завдана шкода, зокрема, бездіяльністю органу досудового розслідування та прокуратури під час розслідування за заявою такої потерпілої особи.

Разом з тим, з вказаного моменту набрання чинності ЦК, а саме з 01.01.2004 до
09.06.2013 в ЦК знаходилася ст.1177 в наступній редакції:

"1. Майнова шкода, завдана майну фізичної особи внаслідок злочину, відшкодовується державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною.

2. Умови та порядок відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичної особи, яка потерпіла від злочину, встановлюються законом. "

З 09.06.2013 дана стаття була викладена в новій редакції:

"1. Шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

2. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом. "

Разом з тим, за більш ніж 14 років існування даної статті 1177 ЦК в наведених двох редакціях Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" так і не був прийнятий, тобто, гарантована даною діючою нормою Цивільного кодексу України можливість відшкодування державою майнової шкоди, завданої майну фізичної особи внаслідок злочину, в т. ч., якщо органами досудового розслідування не встановлено особу, яка вчинила злочин, фактично є нівельованою на протязі зазначених 14 років.

Крім того, дана норма передбачає відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, саме фізичній особі, в той час як ч.6 ст.1176 ЦК передбачає можливість відшкодування шкоди, завданій і юридичній особі, в т. ч. внаслідок бездіяльності органу досудового розслідування.

Відповідно до ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод:

"Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. "

Відповідно до ст.13 вказаної Конвенції:

"Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. "

Згідно зі ст.56 Конституції України:

"Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. "

Відповідно до ч.1 ст.8 Конституції України:

"В Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно з ч.1, п.1 ч.2 ст.129 Конституції України:

"Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Основними засадами судочинства є:

1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. "

Згідно з ч.ч.1, 2, п.п.1, 2, 6 ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК):

"1. Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

2. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

3. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є:

1) верховенство права;

2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

6) пропорційність. "

Відповідно до ч.1 ст.11 ГПК:

"Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. "

Згідно зі ст.15 ГПК:

"Суд визначає в межах, встановлених ст.15 ГПК, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. "

Відповідно до абз.2 ч.1 ст.6 Господарського кодексу України:

"Загальними принципами господарювання в Україні є:

- забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання. "

Відповідно до п.п.5, 6 ст.3 ЦК:

"Загальними засадами цивільного законодавства є:

5) судовий захист цивільного права та інтересу;

6) справедливість, добросовісність та розумність. "

Порушення наведеної ст.6 Конвенції, пов'язані з надмірною тривалістю досудового слідства, неодноразово констатувалися щодо держави Україна і в даному випадку позивач є потенційним та перспективним скаржником до Європейського Суду з прав людини щодо порушення відносно нього як ст.6, так і ст.13 вказаної Конвенції.

Таким чином, дана справа містить виключну правову проблему, розв'язання якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної та справедливої правозастосовчої практики, а саме, щодо можливості за відсутності відповідного закону, який не приймається вже більше як 14 років, комплексного застосування наведених ч.6 ст.1176 та ст.1177 Цивільного кодексу України та стягнення з держави саме майнової шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення як майну фізичної особи (що є правовою проблемою для судів цивільної юрисдикції), так і майну юридичної особи (що є правовою проблемою для судів господарської юрисдикції), якщо внаслідок бездіяльності органу досудового розслідування не встановлено особу, яка вчинила злочин.

Відповідно до ч.6 ст.1176 та ст.1177 Цивільного кодексу України:

"Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. "

Зважаючи на викладені вище обставини, керуючись статтями 234,235,300,301,302,303 Верховний Суд -

УХВАЛИВ:

Справу №916/1423/17 разом із касаційною скаргою Українсько-Болгарського спільного підприємства з іноземними інвестиціями "Вітінформ" (Товариства з обмеженою відповідальністю) на рішення Господарського суду міста Києва від
11.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від
01.03.2018 у даній справі передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський