УХВАЛА

14 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 902/417/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг"

на рішення Господарського суду Вінницької області (суддя О. О. Банасько) від
24.09.2018

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду (головуючий - А. Р. Василишин, судді Т. Л. Філіпова, О. В. Мельник) від 08.01.2019

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг"

до Приватного підприємства "Ольвія"

про стягнення 316 141 грн 12 коп.,

ВСТАНОВИВ:

29.01.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Вінницької області від 24.09.2018 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.01.2019 у справі № 902/417/18.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.03.2019 було відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" та рішення Господарського суду Вінницької області від 24.09.2018 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.01.2019 у письмовому провадженні.

Під час розгляду касаційної скарги Суд встановив, що підставою оскарження вказаних судових рішень стало неправильне, на думку скаржника, застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм частини 2 статті 625 та статті 549 Цивільного кодексу України, внаслідок чого Позивача було позбавлено права отримати від Відповідача плату за користування чужими грошима, стягнення якої передбачено статтею 536 Цивільного кодексу України, а також неправильне тлумачення судами першої і апеляційної інстанцій умови пункту 5.5 договору № АП-02-0110 від 01.06.2017 поставки (далі - Договір), за неналежне виконання відповідачем умов якого заявлена частина спірної суми вимог, через висновок судів про те, що проценти (40 % річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар за Договором мав бути оплачений покупцем (відповідачем), та 96 % річних від сплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення 90 календарних днів), розрахунок яких здійснений позивачем відповідно до умов пункту 5.5 Договору, за своєю правовою природою є сумою пені, нарахування якої сторони вже передбачили в пункті 6.2 Договору, а подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України.

Суд зазначає, що суди в оскаржуваних судових рішеннях, мотивуючи висновок щодо правової природи нарахованої позивачем суми річних, розмір яких погоджено сторонами в Договорі та нарахування яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, саме як неустойки (пені), послались на правову позицію Верховного Суду України, що викладена, зокрема в постановах від
12.12.2011 у справі № 07/238-10 (провадження № 3-132/гс-11), від 24.12.2013 у справі № 8/5025/1402/12 (провадження № 3-37гс13), від 01.07.2014 у справі № 5010/1575/2012-20/83 (провадження № 3-32гс14), від 01.07.2014 у справі № 11/5026/1925/2012 (провадження № 3-32гс14), які були ухвалені при вирішенні спорів у подібних правовідносинах.

Водночас Суд вважає за необхідне відступити від цього висновку щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду України.

Відповідно до частин 3 статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду.

Положеннями частин 1, 3, 4 статті 303 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції. Про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частин 1, 3, 4 статті 303 Господарського процесуального кодексу України, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частин 1, 3, 4 статті 303 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, враховуючи висновок щодо необхідності відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України, Суд дійшов висновку про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Справу № 902/417/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімагромаркетинг" до Приватного підприємства "Ольвія" про стягнення 316 141 грн 12 коп. передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак