УХВАЛА

10 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/18560/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С.- головуючого, Берднік І.С., Мачульського Г.М.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

учасники справи:

від прокуратури - Яговдік С.М.

позивач-1 - Міністерство оборони України

представник позивача-1 - Сажієнко І.О.

позивач-2- Київське квартирно-екплуатаційне управління

представник позивача-2 - Сажієнко І.О.

відповідач-1 - Київська міська рада

представник відповідача-1 - Перепелицін К.М.

відповідач-2 - товариство з обмеженою відповідальністю "Будтехнології"

представник відповідача-2 - Гарматюк А.Д.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів - Військова частина А 0136

представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів - не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Головної військової прокуратури та Київського квартирно-експлуатаційного управління

на постанову Київського апеляційного господарського суду у складі Хрипуна О.О. - головуючого, Сухового В.Г., Коротун О.М. від 30 серпня 2017 року та рішення Господарського суду міста Києва у складі Привалова А.І. від 07 лютого 2017р.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог Заступник Генерального прокурора України

10 жовтня 2016 року Заступник Генерального прокурора України - Головний військовий прокурор звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Київського квартирно-експлуатаційного управління до Київської міської ради та ТОВ "Будтехнології" про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 01.11.2012 № 394/8678 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Будтехнології" земельної ділянки для будівництва житлового комплексу з вбудованими і прибудованими соціально-побутовими приміщеннями та паркінгом на вул. Онуфрія Трутенка, 3 у Голосіївському районі м. Києва; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, площею 1,5940 га, по вул. Онуфрія Трутенка, 3 у Голосіївському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000: 79:364:0014), укладений між Київською міською радою і ТОВ "Будтехнології" та зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пасічник С.Г. в реєстрі за № 201 від 22.07.2013 та Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів
25.07.2013 за № МЗК-1-00012; визнання відсутнім у ТОВ "Будтехнології" права користування земельною ділянкою площею 1,5940 га по вул. Онуфрія Трутенка, 3 (нова адреса - М. Максимовича, 3) у Голосіївському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:79:364:0014).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Київська міська рада, приймаючи оскаржуване рішення, вийшла за межі наданих їй повноважень та передала в оренду ТОВ "Будтехнології" земельну ділянку, яка відноситься до земель оборони, а також за відсутності відмови землекористувача від права користування спірною земельною ділянкою.

2. Короткий зміст рішення та постанови судів, що оскаржуються

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.02.2017р. в позові відмовлено повністю. Суд дійшов висновку, що Київською міською радою прийнято рішення від
01.11.2012р. №394/8678 "Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "Будтехнології" земельної ділянки для будівництва житлового комплексу з вбудованими і прибудованими соціально-побутовими приміщеннями та паркінгом на вул. Онуфрія Трутенка, 3 у Голосіївському районі м. Києва з перевищенням наданих їй повноважень та за відсутності доказів відмови землекористувача від земельної ділянки, а відтак є незаконним та підлягає скасуванню. Крім того, суд встановив, що під час придбання військового майна - нежитлових будівель військового містечка № 141, ТОВ "Дженерал-Сервіс" мало право претендувати на оформлення земельної ділянки для обслуговування придбаних будівель тільки загальною площею 0,16 га, тоді як оспорюваним рішенням Київської міської ради за рахунок земель оборони надано в оренду земельну ділянку значно більшим розміром - загальною площею 1,5940 га, що не відповідає положенням ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України (в редакціях, які діяли на дату укладання договору купівлі-продажу).

Водночас, у задоволенні позову відмовлено з огляду на пропуск строку позовної давності.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2017р. рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2017р. залишено без змін проте з інших підстав. Апеляційний суд дійшов висновку, що на час прийняття Київською міською радою спірного рішення та укладання відповідачами спірного договору оренди, спірна земельна ділянка вже не перебувала в управлянні Міністерства оборони України та не використовувалась під розміщення військового містечка, оскільки у зв'язку з придбанням нежитлових будівель військового містечка №141 у Міністерства оборони України за договором купівлі-продажу військового майна від
21.12.2005р., на підставі ст. 377 ЦК України, право користування частини земельної ділянки, на якій розташоване відповідне майно, припинилося. Проте Міністерство оборони України не вчинило дій щодо юридичного оформлення земельних правовідносин у відповідності із вимогами земельного законодавства.

Крім того, апеляційний суд визнав преюдиціальність обставин, встановлених рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2007 у справі № 35/284, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від
03.09.2007, щодо права ТОВ "Будтехнології" на користування земельною ділянкою на вул. Онуфрія Трутенка, 3, для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг Головної військової прокуратури та Київського квартирно-експлуатаційного управління

Головна військова прокуратура звернулася із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30 серпня 2017 року та рішення Господарського суду міста Києва від 07 лютого 2017р., в якій просить оскаржувані рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Крім того, Київське квартирно-експлуатаційне управління звернулося із касаційною скаргою на вказані рішення, в якій просить оскаржувані рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

4. Аналіз законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини

Згідно із ст.ст. 13, 41 Конституції України передбачено, що від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Згідно із частиною 1 статті 84 Земельного кодексу України, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Частиною 2 вказаної норми Земельного кодексу України (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) визначено, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади.

Відповідно до частини 1 статті 77 Земельного кодексу України, землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

За статтею 14 Закону України "Про Збройні сили України" землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління, вирішення питань щодо порядку надання Збройним Силам України в управління об'єктів державної власності, в тому числі і земельних ділянок, за статтею 14 Закону України "Про Збройні сили України" відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України.

Відповідно до статей 1 та 2 Закону України "Про використання земель оборони" землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України (далі - військові частини); військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки передаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

За статтею 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" (станом на час виникнення спірних правовідносин) відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті; рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України; порядок відчуження нерухомого майна визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від
28.12.2000 № 1919 "Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил" (в редакції за станом на час виникнення спірних правовідносин), якою встановлено порядок відчуження та реалізації військового майна, закріпленого за військовими частинами Збройних Сил України, до військового майна, яке може бути предметом відчуження, належать, зокрема, цілісні майнові комплекси, у тому числі військових містечок, будинки споруди та інше нерухоме майно, відчуженням військового майна є вилучення військового майна із Збройних Сил України у результаті його реалізації через уповноважені підприємства (пункт 2); рішення про відчуження військового майна приймає Кабінет Міністрів України із затвердженням за пропозицією Міноборони погодженого з Мінекономіки переліку такого майна за формою згідно з додатком 1 (пункт 6); Міноборони щороку узагальнює відомості про відчужене військове майно і до першого квітня року, що настає за звітним періодом, надсилає їх Кабінетові Міністрів України, Мінекономіки та уповноваженим підприємствам (організаціям) (пункт 22).

За частиною 2 статті 120 Земельного кодексу України якщо житловий будинок, будівля або споруда розташовані на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Закон України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" та наведений вище Порядок станом на час виникнення спірних правовідносин не містили окремих положень про порядок переходу земельних ділянок за наслідками реалізації розташованого на них нерухомого майна; натомість, за частиною 3 статті 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" (редакція з
22.12.2011) відчуження земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, відповідно до підпункту "а" частини 1 статті 13 Земельного кодексу України, розпорядження землями державної власності в межах, визначених Земельним кодексом України, відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України, в тому числі щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою, у разі добровільної відмови землекористувача, та передачі земель місцевим органам влади, який реалізовує вказані повноваження, у даному випадку, через Міністерство оборони України.

Згідно з ч. 1 ст. 141, ч. 3 ст. 142 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; припинення права постійного користування земельною ділянкою, у разі добровільної відмови землекористувача, здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Враховуючи положення статті 116 Конституції України, Закону України "Про управління об'єктами державної власності", Закону України "Про використання земель оборони", Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" спірна земельна ділянка відноситься до земель оборони, які знаходяться в управлінні та користуванні Міністерства оборони України, власником цих земель є держава в особі Кабінету Міністрів України, який розпоряджається ними.

Водночас, системний аналіз вказаних норм права не дає відповіді на ряд питань, зокрема, стосовно неоднозначного застосування та трактування норм права у правовідносинах щодо (1) переходу права на земельну ділянку, у зв'язку з набуттям іншими особами права власності на частину будівель військового майна в контексті положень статті 120 Земельного кодексу України, 377 Цивільного кодексу України, (2) відповідно визначення розміру таких земельних ділянок, (3) процедури автоматичного переходу права користування земельною ділянкою до власника об'єкту нерухомості, розташованої на ній, чи необхідності отримання відмови Кабінету Міністрів України від вказаних земель з метою реалізації такого права, (4) процедури розпорядження земельними ділянками, які мають статус земель оборони у разі встановлення обставин неправомірного набуття іншими особами такої земельної ділянки та (5) визначення особи, на користь якої повинна витребовуватись спірна земельна ділянка.

5. Обґрунтування виключної правової проблеми, необхідності забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики

Забезпечення сталості та єдності судової практики щодо питання визначення правового статусу та використання земельної ділянки, яка відноситься до земель оборони, має велике значення для належного виконання судових рішень та дотримання принципу правової визначеності як складового елементу принципу верховенства права.

На практиці виникають значні труднощі з визначенням органу державної влади, в інтересах якої має звертатися прокурор за захистом права на землі, які відносяться до земель оборони, необхідності відмови Кабінету Міністрів України від земель оборони для оформлення права користування земельною ділянкою за наявністю дозволу Кабінету Міністрів України на відчуження нерухомого майна, розташованого на ній, у контексті норм Цивільного кодексу України щодо переходу права користування на таку земельну ділянку у разі придбання вказаного нерухомого майна у власність та процедури визначення розміру таких ділянок.

Відповідно до частин 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 303 Господарського процесуального кодексу України питання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, більшістю від складу суду, що розглядає справу, та може бути вирішене до прийняття постанови судом касаційної інстанції.

Зважаючи на наведені у цій ухвалі обставини, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду констатує, що справа №910/18560/16 містить виключну правову проблему, вирішення якої повинно бути здійснене Великою Палатою Верховного Суду з метою забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики у таких питаннях.

З огляду на зазначене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, керуючись частиною 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку про передання справи №910/18560/16 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 234, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Передати справу № 910/18560/16 разом із касаційними скаргами Головної військової прокуратури та Київського квартирно-експлуатаційного управління на рішення Господарського суду міста Києва від 07 лютого 2017р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30 серпня 2017 року на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді: Берднік І.С.

Мачульський Г.М.