Історія справи

Ухвала КГС ВП від 25.09.2019 року у справі №907/416/18

УХВАЛА

16 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 907/416/18

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К. М. - головуючого, Банаська О. О., Пєскова В. Г.

перевіривши матеріали касаційної скарги арбітражного керуючого Сидоренко Марії Вікторівни

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 27.08.2020 року

та на постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.04.2021 року

у справі № 907/416/18

за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Консервний завод "Універ",

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 24.07.2018 року порушено провадження у справі про банкрутство боржника - ТОВ "Консервний завод "Універ", що ліквідовується власником з урахуванням особливостей, передбачених ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у редакції чинній з 18.01.2013 року.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 07.08.2018 року відкрито ліквідаційну процедуру щодо боржника, ліквідатором призначено Мотрунич Любов Іванівну, яка виконувала обов'язки до порушення провадження у справі голови ліквідаційної комісії, встановлено строк для пред'явлення вимог до боржника протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 03.06.2019 року ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Пазину Р. О.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області суду від 02.10.2019 року припинено повноваження арбітражного керуючого Пазини Р. О. як ліквідатора боржника та призначено ліквідатором, арбітражного керуючого Сидоренко М. В.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 27.08.2020 року відсторонено арбітражного керуючого Сидоренко Марію Вікторівну від обов'язків ліквідатора банкрута у справі № 907/416/18. Зобов'язано арбітражного керуючого Сидоренко М. В. виконувати обов'язки ліквідатора боржника до призначення ліквідатора в порядку передбаченому законом. Постановлено здійснити запит на автоматичне визначення кандидатури арбітражного керуючого. Зобов'язано арбітражних керуючих, визначених шляхом автоматизованого відбору Клименко Михайло Анатолійович, Корольов Володимир Миколайович та Грущенко Костянтин Олексантрович, у строк до 20.09.2020 надати до суду заяву про участь у цій справі.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.04.2021 року у задоволенні апеляційних скарг АТ "Державний ощадний банк України" та арбітражного керуючого Сидоренко М. В. на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 27.08.2020 у справі №907/416/18, відмовлено. Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 27.08.2020 у справі №907/416/18, залишено без змін. Сплачений судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції залишено за апелянтами.

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга арбітражного керуючого Сидоренко Марії Вікторівни на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від
27.08.2020 року та на постанову Західного апеляційного господарського суду від
01.04.2021 року у справі № 907/416/18, в якій просить суд скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції; направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції,

Скаржник зазначає, що в період з 02.10.2019 року до теперішнього часу арбітражний керуючий Сидоренко М. В. є службовою особою. Ухвалені рішення судів попередніх інстанції зачіпають права та інтереси скаржника, що стосуються її трудових прав, а саме поновлення на роботі. Так, судові рішення ухвалені у порядку ст. 7 КзПБ за результатами розгляду спорів, стороною в яких є боржник, оскаржуються в касаційному порядку за правилами ГПК України без будь-яких особливостей, встановлених КзПБ.

З аналізу статей 55, 129 Конституції України вбачається, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція ЄСПЛ) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Суд зазначає, що право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ та повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (Рішення ЄСПЛ від 04.12.1995 у справі "Беллє проти Франції"). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції ЄСПЛ, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд. Водночас, право на доступ до суду, закріплене у статті 6, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак, Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 Конвенції ЄСПЛ, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від
12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, Суд дійшов до висновку про відмову у прийнятті касаційної скарги арбітражного керуючого Сидоренко Марії Вікторівни, з наступних підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Однак, Верховний Суд звертає увагу скаржника, що 21.10.2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України.

Суд, відхиляє доводи скаржниці, що оскаржувані судові рішення ухвалені у порядку ст.7 КзПБ за результатами розгляду спорів стороною в яких є боржник та стосуються її трудових прав, а саме поновлення на роботі, підлягають оскарженню в касаційному порядку за правилами ГПК України.

Оскільки, порядок призначення та відсторонення арбітражного керуючого визначено та регулюється ст.28 Кодексу України з процедур банкрутства та має власну процедуру касаційного оскарження.

Так, ухвали які суд виносить у процедурі банкрутства, за ознакою спеціалізації процесу можна поділити на два типи: а) спеціальні - ухвали, які суд виносить виключно з питань, що вирішуються у справах про банкрутство згідно з нормами КУзПБ; б) універсальні - ухвали, які суд виносить з питань, що вирішуються як у справах про банкрутство, так і у справах позовного та інших форм провадження.

При наданні оцінки наявності права на оскарження судових рішень, прийнятих у справі про банкрутство та визначені порядку оскарження їх слід розмежовувати зважаючи на характер прийнятих рішень.

Порядок оскарження судових рішень, відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства, стосується судових рішень, які безпосередньо відносяться до процедур банкрутства. Судові рішення, якими вирішуються процедурні питання, пов'язані з рухом справи в господарському суді, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, оскаржуються в порядку, встановленому положеннями саме Господарського процесуального кодексу України.

Слід розрізняти загальний перелік судових рішень, що можуть бути оскарженні в касаційному порядку відповідно до положеннями статті 287 Господарського процесуального кодексу України та спеціальний, визначений нормами статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Новелами КУзПБ є інше, ніж передбачене Законом про банкрутство, врегулювання особливостей оскарження судових рішень у процедурі банкрутства та розгляду спорів, у яких однією зі сторін є боржник.

Законодавцем у статті 9 КУзПБ встановлено особливості застосування правил оскарження судових рішень, що ухвалюються місцевими та апеляційними господарськими судами в процесі провадження у справі про банкрутство (основне провадження).

Відповідно до частини першої ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Частиною третьою статті 9 КУзПБ визначено, що у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство, постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. Скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню окремо, можуть включатися до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство, що підлягають оскарженню.

Наведений в частині третій ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (тобто відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами.

Отже, частиною третьою статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, в редакції на час прийняття оскаржуваних судових рішень та прийняття судом касаційної інстанції даної ухвали не передбачено можливості оскарження в касаційному порядку постанов апеляційних судів, прийнятих за результатом апеляційного перегляду ухвал судів першої інстанції щодо відсторонення арбітражного керуючого Сидоренко Марію Вікторівну від обов'язків ліквідатора банкрута.

Зазначене відповідає загальновизнаному положенню про дію процесуальних норм у часі, згідно з яким незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій (частина 3 статті 3 ГПК України).

При цьому Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що за змістом частини третьої ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства при вирішенні питання про можливість касаційного оскарження процесуального документа суду апеляційної інстанції визначальним є саме судовий акт суду першої інстанції, а не результат його перегляду в апеляційному порядку, та відповідно, зміст резолютивної частини процесуального документа суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 1 частини 1 ст. 293 ГПК України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

У разі прийняття до касаційного провадження касаційної скарги арбітражного керуючого Сидоренко Марії Вікторівни на вказані судові рішення, суд касаційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, що в сукупності з положеннями норм статті 287 ГПК України, виключає можливість касаційного перегляду.

Оскільки, арбітражним керуючим Сидоренко Марією Вікторівною подано касаційну скаргу на постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.04.2021 року у справі № 907/416/18 предметом перегляду якої була ухвала Господарського суду Закарпатської області від 27.08.2020 року, яка відповідно до частини третьої ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства не підлягає касаційному оскарженню, то необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись частинами 1,3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 3, 234, 235, пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою арбітражного керуючого Сидоренко Марії Вікторівни на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 27.08.2020 року та на постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.04.2021 року у справі № 907/416/18.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Огороднік К. М.

Судді Банасько О. О.

Пєсков В. Г.