Історія справи

Ухвала КГС ВП від 20.03.2018 року у справі №916/3396/15

УХВАЛА

14 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/3396/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Чумака Ю.Я.,

перевіривши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Алконост-2000"

на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду у складі Туренко В.Б. - головуючого, Поліщук Л.В., Воронюка О.Л. від 25 серпня 2016 року

за позовом приватного підприємства "Галіція Дистилері"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Котовський винзавод"

про стягнення 169 087,06 грн.

та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Котовський винзавод"

до приватного акціонерного товариства "Галіція Дистилері"

про визнання договору купівлі-продажу недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алконост-2000" 23 травня 2018 року звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2016 року у даній справі.

Перевіривши матеріали касаційної скарги на відповідність вимогам параграфу 1 глави 2 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) Суд зазначає таке.

За приписами пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) у касаційній скарзі повинно бути зазначено обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень.

Подана касаційна скарга являє собою набір речень у яких скаржник зазначає, що зацікавлений у розгляді даної справи, апеляційний суд все зробив неправильно, а ухвалу треба скасувати.

Однак звичайно ж Суд не може визнати таке обґрунтування належним виконанням вимог пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ).

Крім цього, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" № 3674 - VI.

За приписами ~law14~ (в редакції чинній на час звернення з даною касаційною скаргою) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на дату звернення з цієї касаційною скаргою складало 1 762 грн.

В підтвердження виконання наведених вище щодо сплати судового збору, скаржником до скарги додано квитанцію № 0.0.1043519854.1 від 22 травня 2018 року на суму 172 грн.

Окрім того, що сума сплаченого судового збору не є належною, так ще і сплачені ці кошти на неправильні платіжні реквізити.

Згідно з вимогами статті 291 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

До касаційної скарги скаржником долучено дві поштові квитанції та два описи вкладення у цінний лист, з яких вбачається, що надіслані скаржником копії скарги, стосуються касаційної скарги, що подавалася на зовсім інший процесуальний документ (ухвала ОАГС від 10 червня 2016 року) і у зовсім іншій справі ( № 916/3261/15).

Крім цього за приписами підпункту 14 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 110 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Кодексу, чинній до 15 грудня 2017 року) касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Оскільки оскаржувану ухвалу Одеським апеляційним господарським судом прийнято 25 серпня 2016 року, останнім днем строку на її касаційне оскарження було 14 вересня 2016 року.

Як вже зазначалося, з даною касаційною скаргою скаржник звернувся лише 23 травня 2018 року, тобто з пропуском встановленого строку на касаційне оскарження більше як на 1,5 роки.

Відповідно до частини 4 статті 293 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім виключних випадків, однак, які в даному випадку на скаржника не поширюються.

Таким чином описані у цій ухвалі обставини могли би стати підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у даній справі на підставі статті 293 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ), однак Суд вважає за необхідне повернути касаційну скаргу без розгляду на підставі статті 43 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) через те, що розцінює її подання зловживанням процесуальними правами і в обґрунтування своєї позиції зазначає таке.

За приписами частин 1, 2, 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Подання товариством з обмеженою відповідальністю "Алконост-2000" касаційної скарги на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2016 року є яскравим прикладом зловживання процесуальними правами і полягає у їх недобросовісному використанні, яке можна кваліфікувати через критерій відсутності серйозного законного інтересу, тобто легітимного прагнення до отримання певних переваг, передбачених процесуальним законом.

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Господарський процесуальний обов'язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб'єктивному процесуальному праву суду.

Процесуальні права на~law15~ тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (див. рішення Суду у справі Мусієнко проти України, no. 26976/06, від
20.01.2011).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 135 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю "Алконост-2000", за зловживання процесуальними правами, заходу процесуального примусу у вигляді штрафу у розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 17 620,00 грн.

За таких обставин, керуючись статтями 43, 131, 135, 234, 314 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ), Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Алконост-2000" на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2016 року у справі № 916/3396/15 разом з доданими матеріалами повернути скаржникові без розгляду.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Алконост-2000" (65078, Одеська область, місто Одеса, вул. В. Терешкової, буд. 15, код ЄДРПОУ 40077608) в дохід державного бюджету (стягувач - Державна судова адміністрація України, 01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) штраф у розмірі 17 620,00 грн. (сімнадцять тисяч шістсот двадцять гривень).

3. Ухвала може бути пред'явлена до примусового виконання протягом трьох місяців з дня її прийняття.

Ухвала є виконавчим документом, набирає законної сили з моменту її підписання, не може бути оскаржена та підлягає негайному виконанню.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Чумак Ю.Я.