Історія справи

Ухвала КГС ВП від 16.09.2021 року у справі №908/2282/19

УХВАЛА

13 вересня 2021 року

м. Київ

Справа № 908/2282/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О. М. - головуючий, Мамалуй О. О., Кібенко О. Р.

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Кощеєва І. М., Кузнецової І. Л., Чус О. В.

від 15.07.2021

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк

до ОСОБА_1

про стягнення 216 814,27 грн

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 04.08.2021 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2021 у справі № 908/2282/19.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 27.08.2021 визначено склад колегії суддів: Баранець О. М. - головуючий, Мамалуй О. О., Кібенко О. Р.

Дослідивши матеріали касаційної скарги та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Статтею 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 2 статті 293 ГПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Таким чином, встановлене законодавством обмеження права на касаційне оскарження відповідає вимогам вищевказаної статті 129 Конституції України.

У поданій касаційній скарзі скаржник просить скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2021 у справі № 908/2282/19, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.11.2019 у справі № 908/2282/19.

Судом встановлено, що перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції встановлено, ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.11.2019 (повний текст складено 10.12.2019) у справі № 908/2282/19 - 16.06.2021, тобто з пропуском строку, встановленого для подання апеляційної скарги.

Одночасно в апеляційній скарзі скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивовано, що він міг подати апеляційну скаргу протягом 20 днів з моменту отримання судового рішення, оскільки з
14.01.2021 працює водієм із щоденними відрядженнями поза межі міста.

Судом встановлено, що копії процесуальних документів по даній справі, а саме ухвали про відкриття провадження у справі від 29.08.2019, ухвали про закриття підготовчого провадження у справі від 07.11.2019 та рішення суду від 25.11.2019 було направлено судом першої інстанції ОСОБА_1 на адресу, де він зареєстрований: АДРЕСА_1, однак повернуті підприємством поштового зв'язку на адресу суду з відміткою "адресат відсутній".

Відповідно до частин 3 та 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому частин 3 та 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою (яка повідомлена суду стороною) і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність адресата або відмову від одержання, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені в постановах від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17 та від
12.02.2019 у справі № 906/142/18.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та оцінивши доводи, наведені у такому клопотанні та надані докази на їх підтвердження, дійшов висновку, що ОСОБА_1 не доведено поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Запорізької області від 25.11.2019 у справі № 908/2282/19, оскільки невчасне подання відповідачем апеляційної скарги до судового органу, зумовлена не об'єктивними причинами, а суто суб'єктивними причинами (залежало від власної ініціативи ОСОБА_1).

Крім того, електронні варіанти судових рішень у справі № 908/2282/19 розміщено на вебсторінці призначеної для пошуку та перегляду документів Єдиного державного реєстру судових рішень в мережі Інтернет (http://www. reyestr. court. gov. ua).

Отже, встановивши, що подана відповідачем апеляційна скарга подана зі значним пропуском строку для апеляційного оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.11.2019 у справі № 908/2282/19 на підставі частини 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України, якою регламентовано, що незалежно від поважності причин пропуску строку скаржником на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та на законність оскаржуваної ухвали не впливають.

Підстави вважати, що апеляційним судом допущено порушення норм процесуального права, відсутні.

Верховний Суд вважає, що судом апеляційної інстанції правильно застосовано частини 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України шляхом відмови у відкритті апеляційного провадження у зв'язку з тим, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

Касаційний господарський суд також враховує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, ЄСПЛ, § 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 05.04.2018 справа "ZUBAC v.
CROATIA" ( № 40160/12, ЄСПЛ, § 83) вказано що застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості.

Враховуючи, що повноваження суду касаційної інстанції обмежено перевіркою правильності застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, зважаючи на особливий статус Верховного Суду, вирішення питання про можливість відкриття касаційного провадження відноситься до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг цим судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення (MUSHTA v. UKRAINE 8863/06, § 37, ЄСПЛ, від 18.11.2010).

Для Верховного Суду правильне застосування Центральним апеляційним судом норм права під час постановлення ухвали від 15.07.2021 у справі № 908/2282/19 є очевидними і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2021 на підставі частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 234, 235, 293 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2021 у справі № 908/2282/19.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді О. Кібенко

О. Мамалуй