Історія справи

Ухвала КГС ВП від 16.09.2020 року у справі №923/1021/19

УХВАЛА

16 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 923/1021/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І. Б. - (головуючий), Булгакової І. В., Малашенкової Т. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЕК"

на рішення господарського суду Херсонської області від 03.03.2020

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.07.2020

у справі № 923/1021/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "НКЕМЗ"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЕК"

про стягнення заборгованості в сумі 531 300,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

18.08.2019 (відповідно до відмітки на поштовому конверті) товариство з обмеженою відповідальністю "ІТЕК" (далі - ТОВ "ІТЕК") звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від
30.07.2020 у справі № 923/1021/19, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали касаційної скарги ТОВ "ІТЕК" у справі № 923/1021/19, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічне положення закріплено у частині 1 статті 17 ГПК України, яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 5 статті 12 ГПК України для цілей частиною 5 статті 12 ГПК України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Предметом позову у справі № 923/1021/19 є стягнення у сумі 531 300,00 грн, що становить менше п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а відтак у розумінні наведених положень ГПК України ця справа не підлягає касаційному оскарженню.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Необхідність відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, скаржник обґрунтовує тим, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та має виняткове значення для ТОВ "ІТЕК" (підпункти "а " та "в" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України). При цьому вказує, що ТОВ "ІТЕК" встановив відсутність постанов Верховного Суду щодо правозастосовчої практики за частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в частині того, що є підставою для застосування неустойки, факт користування річчю за час прострочення, чи факт неповернення майна наймодавцю у разі припинення договору найму, тому на думку скаржника ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; виняткове значення на думку скаржника полягає в тому, що нижченаведені питання залишились поза увагою судів попередніх інстанцій: чи слід статтю 785 ЦК України розуміти так, що стягнення неустойки можливе при умові доведеності обставин, фактичного користування орендарем (наймачем) предметом оренди після припинення договору найму; чи є підстави для неустойки на підставі частини 2 статті 785 ЦК України, якщо виконанню обов'язку наймача передбаченого частиною 1 статті 785 ЦК України з повернення речі наймодавцю, перешкоджає обов'язок наймача виконати рішення суду, за яким останній, зобов'язаний передати предмет найму не наймодавцю, а іншій особі, зокрема, безпосередньо власнику речі, після припинення договору суборенди; який обов'язок, має пріоритет: повернення майна наймодавцю за частиною 1 статті 785 ЦК України чи виконання судового рішення; як передати майно наймодавцю, якщо воно відсутнє у наймача внаслідок виконання рішення суду.

Вищевказані доводи касаційної скарги щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі № 923/1021/19 за касаційною скаргою ТОВ "ІТЕК" колегія суддів Касаційного господарського суду оцінює критично та вважає, що доводи касаційної скарги не містять належних обґрунтувань, які могли б підпадати під дію підпунктів "а " та "в" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, а суд з власної ініціативи таких умов також не вбачає. До того ж зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, до спроби переконати суд у необхідності втрутитися у зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій, і в цілому до заперечення результату розгляду справи судом. Однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів попередніх інстанцій тільки через те, що такі рішення оскаржено і скаржник вважає їх незаконними, а тому підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі за касаційною скаргою ТОВ "ІТЕК" немає.

Водночас у касаційній скарзі скаржник вказує на те, що судові рішення є незаконними і оскаржуються на підставі пункту 1 частини 1 статті 287 ГПК України з посиланням на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі № 3-85гс14, проте з огляду на зміст оскаржуваних судових рішень та правові висновки, викладені у цій постанові колегія суддів відхиляє вказані доводи скаржника, оскільки правовий висновок у цій справі, не доводить наявності неоднакового застосування судом одних і тих самих норм матеріального права, а свідчить лише про наявність у цих справах різних істотних обставин, підтверджених/непідтверджених належними та допустимими доказами, в залежності від яких і були постановлені відповідні судові рішення.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" [рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57)].

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v.

France" від 23.10.1996; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).

Використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Касаційний господарський суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а "- "г" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила, і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

Законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у пункті 1 частини 1 статті 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

З огляду на викладене, враховуючи, що скаржником не наведено обґрунтування наявності обставин, передбачених підпунктами "а "- "г" пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України, беручи до уваги предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство, факт розгляду цієї справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "ІТЕК" на рішення господарського суду Херсонської області від 03.03.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.07.2020 у справі № 923/1021/19, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини 3 статті 287, статтею 293 ГПК України, Касаційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЕК" на рішення господарського суду Херсонської області від 03.03.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.07.2020 зі справи № 923/1021/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Колос

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова