Історія справи

Ухвала КГС ВП від 18.03.2020 року у справі №924/761/19

УХВАЛА

09 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 924/761/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О. А. - головуючий, Губенко Н. М., Ткача І. В.,

за участю секретаря судового засідання - Черненка О. В.,

за участю представників:

Позивача: Литвин П. В.

Відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2020

(головуючий - Дужич С. П., судді Миханюк М. В., Саврій В. А.)

та рішення господарського суду Хмельницької області від 11.11.2019

(суддя Вибодовський О. Д. )

у справі №924/761/19

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Волочиського комунального підприємства теплових мереж "Тепловик"

про стягнення 2 557 226,34 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. У зв'язку з відпусткою судді Студенця В. І. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 03.06.2020, який наявний в матеріалах справи.

2. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі -АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до господарського суду Хмельницької області з позовом до Волочиського комунального підприємства теплових мереж "Тепловик" (далі - КП "Тепловик") про стягнення 2 557 226,34 грн, з яких 1 688 788,53 грн - основний борг, 242 761,37 грн - пеня, 126 662,42 грн - 3% річних та 499 014,02 грн - інфляційних втрат.

3. Позов обґрунтовано тим, що відповідачем порушено строки оплати за природний газ отриманий за договором постачання природного газу від 27.10.2016 №2557/1617-БО-34, внаслідок чого виникла заборгованість, отже, наявні підстави для нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат.

4. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 11.11.2019, залишеним без змін постановою Північного-західного апеляційного господарського суду від
23.01.2020, позов задоволено частково. Закрито провадження у справі щодо стягнення 1 688 788,53 грн - основного боргу. Стягнуто з КП "Тепловик" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 121 380,68 грн - пені, 126 662,42 грн - 3% річних, 499 014,02 грн - інфляційних втрат та 11 205,85 грн витрат по сплаті судового забору. У решті позову про стягнення 121 380,68 грн - пені відмовлено.

5. Судові рішення мотивовано тим, що: відповідачем допущено порушення строків оплати отриманого за договором природного газу, а тому наявні підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат. Разом з цим, заборгованість у розмірі 1 688 788,53 грн відповідачем погашено під час розгляду справи, отже, суд першої інстанції закрив провадження у справі в цій частині позову, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Водночас, судами перевірено нараховані позивачем 3% річних та інфляційні втрати та встановлено, що розрахунок, наданий позивачем є обґрунтованим та правильним, а тому, суди дійшли висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат нарахованих позивачем.

6. Щодо пені, нарахованої позивачем до стягнення, суди встановивши, що відповідачем заборгованість погашено, а також враховуючи, що відповідач є комунальним підприємством, основним видом діяльності якого є постачання теплової енергії споживачам, зважаючи на наявність заборгованості споживачів перед відповідачем за надані ним послуги, та клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованої пені, суди дійшли висновку про наявність підстав для зменшення нарахованої позивачем пені на 50 % та стягнули з відповідача 121
380,68 грн пені.

7. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, 19.02.2020 АТ "НАК " Нафтогаз України" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняті у справі судові рішення в частині відмови у стягнені пені у розмірі 121 380,68 грн та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.

8. Скаржник, посилаючись на п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, зазначає про те, що оскаржувані судові рішення прийняті без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14.

9. Від КП "Тепловик" до суду касаційної інстанції надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому, відповідач, посилаючись на безпідставність доводів та вимог викладених у касаційній скарзі, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

10. Розглянувши доводи та аргументи касаційної скарги разом з матеріалами справи, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за поданою касаційною скаргою з таких підстав.

11. Відповідно до ст. 287 ГПК України (тут і далі - в редакції від 08.02.2020, чинній на дату подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених ст. 287 ГПК України.

12. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

13. При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти рішення у тих справах, де подібними є предмет і підстави позову, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин.

14. Так, скаржник оскаржує рішення та постанову судів попередніх інстанцій лише в частині відмови у стягненні пені.

15. Згідно зі статтею 233 ГК України, на неоднакове застосування якої судами попередніх інстанцій посилається скаржник в обґрунтування підстав касаційного оскарження, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, суди мають взяти до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

16. Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

17. При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

18. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

19. При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а не обов'язком, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

20. З врахуванням зазначеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо наявності підстав для зменшення розміру пені на 50%, оскільки, суди встановили, що відповідачем виконано зобов'язання з оплати постановленого природного газу за договором №2557/1617-БО-34, відповідач є комунальним підприємством, а отриманий за договором природний газ ним використовувався для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями, які мають значну заборгованість за спожиті послуги, тоді як, позивачем не надано жодних доказів завдання йому збитків або іншим учасникам господарських відносин, внаслідок прострочення виконання КП "Тепловик" зобов'язань за договором №№2557/1617-БО-34.

21. Водночас у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14 суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені до 90%, нарахованої у зв'язку з простроченням оплати за спожиту фактичну електричну енергію. При цьому суд касаційної інстанції виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи щодо майнового стану позивача та відповідача, та зокрема обставин наявності заборгованості позивача по заробітній платі та податковий борг.

22. Отже, колегія суддів відхиляє помилкові доводи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій застосували ст. 233 ГК України без урахування висновку щодо застосування вказаної норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 справі № 908/1453/14, оскільки у даній справі та у справі, на яку посилається скаржник, суди дійшли відповідних висновків не у зв'язку з неоднаковим застосування ст. 233 ГК України, а у зв'язку з наявністю різних обставин у вказаних справах, що формують зміст правовідносин, та їх різної оцінки судами у кожному конкретному випадку в межах своїх дискреційних повноважень.

23. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена п. 1 ч. 2 статті 287 ГПК України, не отримала свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, а будь-яких інших підстав касаційного оскарження позивачем не зазначено у поданій касаційній скарзі, колегія суддів на підставі п. 1 ч. 2 статті 287 ГПК України дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "НАК " Нафтогаз України" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 та рішення господарського суду Хмельницької області від
11.11.2019 у справі № 924/761/19.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 та рішення господарського суду Хмельницької області від 11.11.2019 у справі № 924/761/19.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. А. Кролевець

Судді Н. М. Губенко

І. В. Ткач