Історія справи

Ухвала КГС ВП від 13.03.2019 року у справі №908/2013/18

УХВАЛА

11 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 908/2013/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О. М. - головуючий, Вронська Г. О., Студенець В. І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Ріст"

на ухвалу Господарського суду Запорізької області

у складі судді Дроздова С. С.

від 21.11.2018

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Білецької Л. М., Паруснікова Ю. Б., Чередка А. Є.

від 28.01.2019

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Ріст"

про стягнення 7 285 959,69 грн

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Ріст"

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва"

про визнання недійсним договору поставки

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Ріст"
31.01.2019 звернулося до Верховного Суду, через Центральний апеляційний господарський суд, з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.11.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2019 у справі № 908/2013/18.

Протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 28.02.2019 визначено склад колегії суддів: Баранець О. М. - головуючий, Вронська Г. О., Студенець В. І.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Ріст", колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо:

1) Верховний Суд вже викладав у своїй постанові висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку; або

2) правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали Господарського суду Запорізької області від
21.11.2018, яка залишена без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2019, у справі № 908/2013/18 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Ріст" і додані до неї документи повернуті заявнику без розгляду.

Правовою підставою для повернення зустрічної позовної заяви визначено частину 6 статті 180 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику.

Наведені вище положення застосовано господарським судом через те, що відповідно до частини 1 статті 180 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.10.2018 позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Ріст" про стягнення 7 285 959,69 грн прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2013/18. Запропоновано відповідачу, відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України, у строк до 24.10.2018 подати до суду відзив із його документальним обґрунтуванням.

Дану ухвалу суду відповідач отримав 10.10.2018, на її виконання надав відзив на позовну заяву № 08 від 23.10.2018.

26.10.2018 представник відповідача брав участь у підготовчому засіданні у господарському суді першої інстанції.

Зустрічну позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Ріст" подало до суду 20.11.2018, тобто поза межами строку встановленого частиною 1 статті 180 Господарського процесуального кодексу України, що стало підставою для її повернення.

Судом апеляційної інстанції надано оцінку доводам Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Ріст", що в розумінні частини 2 статті 251 Цивільного кодексу України йому було встановлено термін для подання відзиву на первісну позовну заяву, а тому він не пропустив строк для подання зустрічної позовної заяви.

Суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що процесуальні строки в господарському судочинстві регламентуються главою 6 Господарського процесуального кодексу України.

Строк подання відзиву на позовну заяву врегульовано частиною 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, положеннями цієї статті передбачено, що суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що місцевий господарський суд встановив розумний строк для подання відзиву на позовну заяву. Відповідач скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву та подав такий відзив вчасно. Правом подати зустрічний позов у передбачений для подання відзиву на позовну заяву строк, відповідач не скористався.

Відповідно до частини 3 статті 125 Конституції України Верховний Суд є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Відповідно до положень частини 6 статті 180 Господарського процесуального кодексу України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику.

Обмеження, пов'язані із встановленням строків подачі зустрічного позову та можливістю продовжити цей строк до початку розгляду справи по суті, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання розумних строків розгляду справи, що є легітимною метою. За своїм змістом такі обмеження не шкодять самій суті права доступу до суду, оскільки сторона у справі, у такому випадку, не позбавлена можливості звернутися з цим позовом у загальному порядку.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, зокрема і у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13), що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" заява № 52854/99).

Не можна розглядати перегляд, як замасковану апеляцію. Відступи від цього принципу виправдані лише тоді, коли вони необхідні за обставин суттєвого та неспростовного характеру.

В контексті викладеного Суд вважає за необхідне зазначити, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Використання касаційним судом оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо, виходячи з високого статусу Верховного Суду, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, оскільки у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень і застосування Судом таких повноважень не може вважатися обмеженням доступу особи до процесу правосуддя.

Виходячи з наведеного, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Ріст" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.11.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2019 у справі № 908/2013/18, оскільки правильне застосування судами попередніх інстанцій норм Господарського процесуального кодексу України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Керуючись статтями 234, 235, частиною 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Ріст" на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.11.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2019 у справі № 908/2013/18.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Г. Вронська

В. Студенець