Історія справи

Постанова ВГСУ від 01.08.2016 року у справі №914/2062/14
Постанова ВГСУ від 25.02.2015 року у справі №914/2062/14
Ухвала КГС ВП від 05.02.2018 року у справі №914/2062/14

Верховний

Суд

УХВАЛА

05 березня 2018 року

м. Київ

справа № 914/2062/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

розглянувши матеріали заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Трентова ЛТД"

про перегляд постанови Вищого господарського суду України у складі колегії суддів Карабаня В.Я. (головуючий), Корнілової Ж.О., Нєсвєтової Н.М. від
23.10.2017

за позовом заступника Львівського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - Міністерство) та державного підприємства "Львівський військовий лісокомбінат" (далі - ДП "Львівський військовий лісокомбінат")

до головного управління юстиції у Львівській області (далі - Управління юстиції), товариства з обмеженою відповідальністю "Трентова ЛТД" (далі - Товариство) та приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" (далі - ПП "Спеціалізоване підприємство "Юстиція")

про визнання недійсними результатів прилюдних торгів і застосування наслідків недійсності правочину,

ВСТАНОВИВ:

14.12.2017 Товариство звернулося до Верховного Суду України із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 23.10.2017 у справі № 914/2062/14 з підстав, передбачених пунктами 1 та 2 частини 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; в редакції, що діяла до 15.12.2017).

Як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального та матеріального права (статті 22 ГПК України, судової практики Європейського суду з прав людини), що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, до заяви додано копії постанов Вищого господарського суду України від 12.12.2016 у справі № 910/3091/15-г, від 10.10.2017 у справі № 913/279/17, від 30.10.2017 у справі № 912/4264/16, від 28.11.2017 у справі № 922/514/17, а також копію постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.11.2017 у справі № 369/2702/16-ц та копію постанови від 12.07.2017 у справі № 911/2351/15.

За приписами підпункту 1 пункту 1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у господарських справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 11116 ГПК України в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана, зокрема, з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце у разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Відповідно до приписів пункту 2 частини 1 статті 11116 ГПК України у викладеній редакції заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана, зокрема, з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підвідомчості або підсудності справ.

Перевіривши доводи заявника та дослідивши додані до заяви матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду з огляду на таке.

Так, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі, заявник зазначив про те, що у справах № 910/3091/15-г, № 913/279/17 та № 912/4264/16 також розглядалися процесуальні правовідносини, що мали місце і у справі № 914/2062/14.

У постанові від 23.10.2017 зі справи № 914/2062/14, щодо якої подано заяву про перегляд, суд касаційної інстанції погодився з позицією місцевого господарського суду про необхідність прийняття до розгляду заяви Прокурора про уточнення позовних вимог (відповідно до якої Прокурор, крім вимог у первісній редакції: про визнання недійсними результатів прилюдних торгів з реалізації арештованого майна, а саме протоколів від 03.12.2013 № 03/345/13/а-1 та від 07.11.2013 № 03/263/13/а-3, № 03/229/13/а-1, № 03/263/13/а-2/1 із застосуванням наслідків недійсності правочину, просив визнати недійсними акти державного виконавця від
11.11.2013 та від 09.12.2013 про проведені прилюдні торги по реалізації арештованого нерухомого майна).

Водночас у справі № 910/3091/15-г суд касаційної інстанції погодився з позицією судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для прийняття до розгляду заяви позивача у справі про уточнення позовних вимог, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини стосовно того, що позивачем у заяві про уточнення позовних вимог заявлено додаткову вимогу про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників юридичної особи до первісної вимоги про визнання недійсним договору.

У справі № 913/279/17 суд касаційної інстанції скасував судові акти попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд в частині розгляду заяви позивача у справі про збільшення розміру позовних вимог (до первісної вимоги про стягнення внесеної попередньої оплати заявлено вимогу про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат), з огляду на передчасність висновку судів попередніх інстанцій про залишення заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог без розгляду.

У справі № 912/4264/16 суд касаційної інстанції скасував судові акти попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, зокрема з огляду на безпідставність неприйняття судами попередніх інстанцій заяви позивача у справі про уточнення позовних вимог (у якій поєднано вимоги про визнання недійсними правочинів та застосування наслідків їх недійсності) внаслідок чого залишилася нерозглянутою частина позовних вимог (про застосування наслідків недійсності оспорюваних договорів).

Зі змісту зазначених рішень суду касаційної інстанції не вбачається різного застосування Вищим господарським судом України норм процесуального права (статті 22 ГПК України), що є підставою, передбаченою пунктом 2 частини 1 статті 11116 ГПК України для перегляду судових рішень господарських судів, оскільки у наведених справах питання правомірності прийняття/неприйняття судами попередніх інстанцій до розгляду заяв про уточнення позовних вимог вирішувалося у залежності від змісту кожної з таких заяв, раніше поданих позовних заяв та конкретних обставин у кожній зі справ, встановлених судами попередніх інстанцій.

Заявник також посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Так, у постанові від 23.10.2017 зі справи № 914/2062/14, щодо якої подано заяву про перегляд, суд касаційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позову про визнання недійсними результатів прилюдних торгів з реалізації арештованого майна та застосування наслідків недійсності правочину з огляду на встановлені судами обставини про те, що: проведені прилюдні торги є правочинами, що вчинені за відсутності необхідного обсягу дієздатності у Головного управління юстиції у Львівській області; приписами Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" встановлено заборону на застосування примусової реалізації спірного майна; спірне майно належить до державної власності та передане ДП "Львівський військовий лісокомбінат" на праві повного господарського відання.

У справі № 922/514/17 суд касаційної інстанції погодився з висновком судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову про витребування земельної ділянки, з огляду на те, що визнання у судовому порядку недійсним рішення Ради "Про припинення та надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" в частині надання юридичній особі в оренду земельної ділянки, а також рішення Ради "Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення юридичним особам України" в частині продажу юридичній особі земельної ділянки за відсутності рішення суду, яким визнано недійсним договір купівлі-продажу землі (тобто, за наявності дійсних договору купівлі-продажу та акту про право приватної власності) не може слугувати підставою для витребування майна у відповідача по справі на підставі статті 388 Цивільного кодексу України (відповідно не може слугувати достатньою правовою підставою для позбавлення відповідача по справі права на землю як приватної особи, яка не вчиняла жодних порушень, не знала і не могла знати про наявність певних порушень з боку Ради при прийнятті рішень).

У справі № 369/2702/16-ц Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ погодився з висновком судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову про визнання недійсними рішення Ради та рішення державного реєстратора, про витребування на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Київській області з незаконного володіння відповідача по справі земельної ділянки, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини про те, що: Петропавлівсько-Борщагівській сільській раді належали повноваження щодо припинення права користування спірними земельними ділянками, відповідно ДП "НДВА "Пуща-Водиця", якому спірні земельні ділянки належали на праві постійного користування, скористалося своїм правом та добровільно відмовилося від користування земельними ділянками, погодивши відмову з Міністерством аграрної політики та продовольства України та звернувшись із заявою до Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради як повноважного на момент звернення органу вирішувати питання припинення права землекористування; ДП "НДВА "Пуща-Водиця", якому земельна ділянка належала на праві постійного користування до моменту припинення такого права рішенням Ради, що оспорюється, не визначено у позові як особу, права якої потребують судового захисту; втручання у право відповідача по справі на мирне володіння майном носить ознаки непропорційного та становитиме для відповідача надмірний тягар. У зв'язку з чим суди попередніх інстанцій на законних підставах відмовили у задоволенні позову.

У наданій для порівняння постанові від 12.07.2017 зі справи № 911/2351/15 Верховний Суд України скасував судові акти попередніх інстанцій зі справи та передав справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, зокрема, з огляду на те, що суди попередніх інстанцій не навели у судових рішеннях висновків щодо додержання критеріїв правомірного втручання держави у право власності відповідача по справі, зокрема, не перевірили, чи нестиме відповідач у справі індивідуальній надмірний тягар внаслідок витребування з його власності земельних ділянок, оскільки правовідносини, пов'язані з вибуттям земель з державної власності становлять "суспільний", " публічний" інтерес, а незаконність рішень органу місцевого самоврядування, на підставі яких земельні ділянки вибули з державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Таким чином, зазначені судові рішення судів касаційних інстанцій не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суди дійшли відповідних правових висновків.

За таких обставин підстави для допуску справи № 914/2062/14 до провадження Верховного Суду відсутні.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ, статтями 11116, 11121 ГПК України (в редакції, що діяла до 15.12.2017), суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у допуску справи № 914/2062/14 до провадження Верховного Суду.

Копію ухвали разом із копією заяви надіслати особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко