Історія справи

Ухвала КГС ВП від 25.11.2020 року у справі №925/1156/19

УХВАЛА

20 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 925/1156/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н. Г. - головуючого, Жукова С. В., Огородніка К. М.,

за участю секретаря судового засідання Громак В. О.

за участю представників: АТ "НАК "Нафтогаз України" - адвоката Литвина П. В.,

АТ "Укртрансгаз" - адвоката Дудченко В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020

та рішення Господарського суду Черкаської області від 23.01.2020 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 275 507,76 грн

та касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020

та рішення Господарського суду Черкаської області від 23.01.2020

у справі № 925/1156/19

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Жашківського підприємства теплових мереж

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про зобов'язання повернути майно та стягнення 275 507,76 грн, -

ВСТАНОВИВ:

АТ "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Жашківського підприємства теплових мереж про зобов'язання Жашківського підприємства теплових мереж повернути АТ "Укртрансгаз" в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 41,228 тис. куб. метрів та стягнути з Жашківського підприємства теплових мереж на користь АТ "Укртрансгаз" 275 507,76
грн. вартості безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 41,228 тис. куб. метрів.

Також позивач просив суд у випадку встановлення відсутності у відповідача безпідставно набутих обсягів природного газу, застосувати ч. 2 ст. 1213 ЦК України та зобов'язати відповідача відшкодувати вартість такого майна, що визначається на момент розгляду судом даної справи та складає 275 507,76 грн.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.01.2020 у справі № 925/1156/19 (суддя Васянович А. В. ) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2020 (колегія суддів: Тищенко А. І. - головуючий, Михальська Ю. Б., Скрипка І. М. ) рішення Господарського суду Черкаської області від 23.01.2020 у справі № 925/1156/19 залишено без змін.

АТ "Укртрансгаз" та АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулись до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційними скаргами.

Так, АТ "Укртрансгаз" у касаційній скарзі просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2020 та рішення Господарського суду Черкаської області від 23.01.2020 у справі № 925/1156/19; прийняти нове рішення, яким позовні вимоги АТ "Укртрансгаз" задовольнити повністю.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та з неповним з'ясування судами обставин, що мають значення для справи.

У касаційній скарзі підставами касаційного оскарження АТ "Укртрансгаз" зазначило пункти 2, 3, 4 ч. 2 та підпункти а, в пункту 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, а саме:

- відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: ст.ст. 202, 316, 319, 334, 509, 626, 714, 1212, 1213 ЦК України, ст. ст. статей 20, 22 Закону України "Про ринок природного газу";

- суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваній постанові висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 14.05.2018 у справі №926/680/17, від 21.03.2018 у справі № 911/656/17 та від 04.04.2018 у справі №904/5094/17, від 15.03.2018 у справі № 922/345/17 та від 22.06.2018 у справі №904/5621/17, від яких, на думку скаржника, необхідно відступити, оскільки такі висновки не стосуються правовідносин щодо безпідставно набутою майна - набуття природною газу без права власності, а стосуються лише застосування норм щодо обов'язків з постачання природного газу НАК "Нафтогаз України" споживачам відповідно до Розпорядження КМУ від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17";

- суд апеляційної інстанції порушив ст.ст. 2, 7, 11, ч. 1 ст. 236, ч. 2 ст. 237, ч. 3 ст. 277 ГПК України, оскільки не дослідив зібрані у справі докази, вийшов за межі предмету доказування у справі та помилково не скасував рішення суду першої інстанції, яким було порушено ч. 2 ст. 50 ГПК України;

- касаційна скарга у справі № 925/1156/19 стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики з цього питання, у тому числі з огляду на те, що зазначена справа має виняткове значення для АТ "Укртрансгаз", оскільки предметом розгляду справи є безпідставне набуття природного газу з газотранспортної системи АТ "Укртрансгаз", який, в свою чергу, зобов'язаний був у спірний період здійснювати безпечне та безперебійне транспортування природного газу споживачам на всій території України та до країн Європейського Союзу.

Крім того, АТ "Укртрансгаз", зазначило, що судами не враховано правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 20.12.2018 у справі №920/169/18, від
10.06.2020 у справі № 904/4018/19, від 03.03.2020 у справі № 910/6611/19, від
15.05.2019 у справі № 924/811/18, від 24.02.2020 у справі № 911/1036/19 щодо застосування положень ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, а також у постановах від
18.05.2020 у справі № 826/16697/17, від 12.09.2017 у справі № 826/10933/14, від
26.06.2018 у справі № 803/1362/16 щодо вчинення фактичних дій на виконання умов договору.

За твердженням заявника касаційної скарги, висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відбору природного газу відповідачем нібито за договорами постачання природного газу з НАК "Нафтогаз України" не відповідають обставинам справи та не підтверджуються належними і допустимими доказами.

Разом з тим, АТ "НАК "Нафтогаз України" у касаційній скарзі просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2020 та рішення Господарського суду Черкаської області від 23.01.2020 у справі № 925/1156/19 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 275 507,76 грн. вартості природного газу та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення з відповідача 275 507,76 грн.

Підставами для касаційного оскарження АТ "НАК "Нафтогаз України" зазначає пункти 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Так, заявник касаційної скарги вказує, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, не врахували висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 904/4018/19, від 18.05.2020 у справі № 826/16697/17,19.03.2019 у справі №809/1718/15.

Крім того, обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, АТ "НАК "Нафтогаз України" посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли неправильного висновку про договірний характер правовідносин щодо відбору природного газу відповідачем; зробивши висновки про споживання відповідачем природного газу з ресурсу НАК "Нафтогаз України", суди вийшли за межі доказування у даній справі; не надали належної оцінки всім обставинам справи; порушили вимоги ст.ст. 1212, 1213 ЦК України та неправильно застосували норми ст.ст. 12, 13 Закону України "Про ринок природного газу", п.1 розд.2 Правил постачання природного газу, глави 1 розділу 8 Кодексу газотранспортної системи.

При цьому, скаржник вказує, що суди також не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 22.03.2018 у справі № 904/2092/17, від
20.02.2018 у справі № 911/653/17, від 22.06.2018 у справі №904/5621/17, від
04.04.2018 у справі №904/5094/17.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги АТ

"НАК "Нафтогаз України" у справі № 925/1156/19 визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н. Г. - головуючого (доповідача), Жукова С. В., Огородніка К. М., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 02.11.2020.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги АТ "Укртрансгаз" у справі № 925/1156/19 визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н. Г. - головуючого (доповідача), Жукова С. В., Огородніка К. М., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 02.11.2020.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.11.2020 у справі № 925/1156/19 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Укртрансгаз" на постанову Північного апеляційного господарського суду від
08.09.2020 та рішення Господарського суду Черкаської області від 23.01.2020 у справі № 925/1156/19; призначено розгляд справи за касаційною скаргою АТ "Укртрансгаз" у відкритому судовому засіданні на 20.01.2021 на 10 год. 45 хв.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.11.2020 касаційна скарга АТ "НАК "Нафтогаз України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 та рішення Господарського суду Черкаської області від 23.01.2020 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 275 507,76 грн у справі № 925/1156/19 була залишена без руху, з наданням строку для усунення недоліків.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2020 у справі № 925/1156/19 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ

"НАК "Нафтогаз України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 та рішення Господарського суду Черкаської області від 23.01.2020 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 275 507,76 грн у справі № 925/1156/19; об'єднано в одне касаційне провадження касаційні провадження за касаційною скаргою АТ "Укртрансгаз" з касаційною скаргою АТ "НАК " Нафтогаз України" у справі № 925/1156/19; призначено розгляд справи за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" у відкритому судовому засіданні на
20.01.2021 на 10 год. 45 хв.

Відзиви на касаційні скарги АТ "НАК "Нафтогаз України" та АТ "Укртрансгаз" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходили.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н. Г., пояснення представників АТ "НАК " Нафтогаз України" та АТ "Укртрансгаз", перевіривши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про закриття касаційного провадження з наступних підстав.

Так, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятисот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо, зокрема, касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

При цьому судова колегія звертає увагу, що в силу зазначеної вище норми випадки відкриття касаційного провадження у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятисот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, залежать виключно від обставин конкретної справи та значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики.

Сама лише вказівка на те, що справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, та становить значний суспільний інтерес, а також, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, без належного та фундаментального такого обґрунтування, та за відсутності належних та допустимих доказів, не може бути визнана судом підставою, що підпадає під дію підпунктів "а " та "в" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Касаційний господарський суд відхиляє як підставу для касаційного оскарження посилання АТ "Укртрансгаз" у касаційній скарзі про те, що справа № 925/1156/19 стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та зміст оскаржуваного судового рішення у цій справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, у поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи.

Разом з тим, Верховний Суд вважає необґрунтованими доводи АТ "Укртрансгаз" про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, оскільки незгода скаржника з рішенням суду попередньої інстанції не підтверджує його незаконність, не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення. Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішення, ухваленого судом апеляційної інстанції, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішення суду тільки через те, що таке рішення скаржник вважає незаконним.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 300 ГПК України).

Отже, з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, колегією суддів відхиляються доводи заявників касаційних скарг щодо невідповідності висновків судів про договірний характер правовідносин щодо відбору природного газу відповідачем обставинам справи, не дослідження судами фактичних обставин справи, неповне з'ясування судами обставин, що мають значення для справи та недоведеності таких обставин, виходу судами попередніх інстанцій за межі доказування у даній справі, оскільки вони фактично зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення та в цілому до заперечення результату розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій.

За змістом ч.1 ст. 300 ГПК України, перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій здійснюється судом касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пунктів 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Отже, Верховний Суд розглядає доводи касаційних скарг тільки в частині, що стала підставою для відкриття касаційного провадження, тобто з підстав того, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Щодо визначення подібності правовідносин колегія суддів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Так, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 №910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 №925/3/7, пункт 40 постанов від 25.04.2018 № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі № 923/682/16.

При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт
6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від
16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц).

З матеріалів справи вбачається, що в оскаржуваних судових рішеннях суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що правовідносини сторін у цьому спорі регулюються нормами зобов'язального права, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень ст.ст. 1212, 1213 ЦК України.

Як було зазначено вище, АТ "Укртрансгаз ", АТ "НАК "Нафтогаз України" у касаційних скаргах посилаються на те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки Верховного Суду, викладені у відповідних постановах у справах №826/16697/17, №904/4018/19, №920/169/18, № 910/6611/19, № 924/811/18, №911/1036/19 щодо застосування положень ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, а також висновки, наведені у постановах Верховного Суду у справах № 826/16697/17, №826/10933/14, № 803/1362/16 та № 809/1718/15 стосовно необхідності підтвердження факту здійснення господарської операції вчиненням фактичних дій, а не лише укладенням договору.

Колегія суддів відхиляє вказані доводи скаржників, оскільки підстави позовів у даній справі № 925/1156/19 та у вказаних справах, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, а також їх правове регулювання, є різними, що виключає подібність спірних правовідносин у вказаних справах.

Так, зокрема, посилання скаржників на неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 18.05.2020 у справі №826/16697/17, колегією суддів не приймаються, з огляду на таке.

У вказаній постанові Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив, що "саме по собі ігнорування (невиконання) НАК "Нафтогаз України" визначеного обов'язку із видачі номінацій та поставки газу, що призвело до невиконання господарського зобов'язання саме постачальником, може мати наслідком притягнення такої особи до відповідальності відповідно до положень ~law27~, а також відшкодування збитків згідно з приписами статті 216 ГК України. Водночас, такі обставини не є тотожними фактичному руху матеріального активу, з яким ПК України і пов'язує реальність господарської операції як підстави для відображення відповідних зобов'язань в податковому обліку платника податків".

Зважаючи на наведене, посилання скаржників на викладені в постанові у справі №826/16697/17 висновки не можуть розглядатися як підстави касаційного оскарження ухвалених у даній справі судових рішень, оскільки такі висновки зроблені щодо правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, яка розглядається, вони відрізняються предметом спору, підставами позову, змістом позовних вимог та встановленими фактичними обставини.

Також не беруться до уваги доводи АТ "Укртрансгаз" про невідповідність оскаржених судових рішень висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від
20.12.2018 у справі № 920/169/18.

Зазначеною вище постановою справу № 920/169/18 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва з огляду на те, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а також не було надано належної оцінки доводам учасників справи. Направлення справи на новий розгляд не означає вирішення спору, а, отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у такій справі та в судових рішеннях з них.

У справі № 920/169/18 позовні вимоги мотивовані тим, що спірні грошові кошти перераховані Відповідачці помилково із посиланням у графі призначення платежу відповідного платіжного доручення на договір, який між сторонами не укладався, чого не мало місця у цій справі, що переглядається.

Також у справі № 920/169/18 зроблено висновок, що сплата однією стороною грошових коштів другій стороні поза межами платежів, передбачених договором чи договорами, зокрема переплата понад визначену в договорі (договорах) суму, не може бути визнана такою, що здійснена на підставі відповідного договору. Однак, подібний висновок не може бути застосовано при розгляді справи №911/2386/19, оскільки обставин переплати суми за зобов'язаннями, як і відсутності договірних відносин у цій справі не встановлено.

Крім того, посилання скаржників на постанову Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 904/4018/19 як на наявність різної правозастосовчої практики колегією суддів оцінюються критично, оскільки вказаною постановою справу № 904/4018/19 передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області у зв'язку із тим, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Направлення справи на новий розгляд не означає вирішення спору, а, отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у такій справі та в судових рішеннях з них.

Відхиляються судовою колегією і посилання АТ "Уктрансгаз" на постанови Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 910/6611/19, від 15.05.2019 у справі №924/811/18, від 24.02.2020 у справі № 911/1036/19, як на підставу, визначену п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Зокрема, ці постанови ухвалені за інших предмета і підстав позову, встановлених судами обставин справи та інших поданих сторонами й оцінених судами доказів, аніж у справі, що переглядається в касаційному порядку.

Так, предметом позову у справі № 910/6611/19 є визнання припиненими зобов'язань за підпунктом 4.1.23 пункту 4.1 договору оренди № 240-2011 та стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 1 558 336 грн, що пов'язано з виконанням кредитних зобов'язань.

У справі № 924/811/18 позовні вимоги про стягнення 1 075 571 грн відшкодування вартості безпідставно набутого майна мотивовані тим, що між сторонами по справі у 2016 році виникли позадоговірні зобов'язання у зв'язку з проведенням позивачем будівельних робіт по капітальному ремонту вул. Заводської в смт. Сатанів по улаштуванню 2 540 кв. м дорожнього покриття, улаштування 108,3225 кв. м тротуару зі своїх матеріалів.

У справі № 911/1036/19 позов про стягнення 572 401,29 грн, з яких 514 501,60 грн безпідставно набутих коштів, 44 465,99 грн інфляційних втрат та 13 433,70 грн - 3% річних мотивовано помилково переплаченими коштами позивачем за договорами на виконання верхолазних робіт.

Таким чином, правовідносини у справі № 925/1156/19 істотно відрізняються від правовідносин у перелічених вище справах та не є подібними.

У справах № 826/16697/17, № 826/10933/14, № 826/1382/16, № 809/1718/15, на які посилаються заявники касаційних скарг, предметом позовних вимог було визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішення ДПІ про визначення грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість з посиланням на реальність здійснених господарських операцій на виконання умов відповідних договорів, з яким Податковий кодекс України і пов'язує реальність господарської операції як підстави для відображення відповідних зобов'язань в податковому обліку платника податків.

Отже, враховуючи викладене, правовідносини у справах, на які посилаються у касаційних скаргах АТ "Укртрансгаз ", АТ "НАК "Нафтогаз України", та у справі, що переглядається, не є подібними, оскільки відрізняються предметом позову, підставами позову та правовим регулюванням спірних правовідносин.

Крім того, колегія суддів також дійшла висновку про неподібність правовідносин у справі, що розглядається, з правовідносинами у справах № 904/2092/17, № 911/653/17, № 904/5621/17, на які посилається АТ "НАК "Нафтогаз України" у касаційній скарзі.

Так, предметом спору у справі № 925/1156/19 є обсяги спожитого без підтвердженої номінації природного газу та його вартість. Водночас, у справі № 911/653/17 предметом спору були суми компенсації Оператору ГРМ (позивачу) вартості небалансу природного газу через несанкціонований відбір природного газу; у справах № 904/2092/17, № 904/5621/17 - дії з направлення повідомлень/актів про припинення газопостачання та вимоги відновити газопостачання, що припинене з підстав відсутності підтвердженої номінації на природний газ у заявленому періоді.

Отже, неоднаковість предметів позовів у справах № 904/2092/17, № 911/653/17 та №904/5621/17 з позовом у справі № 925/1156/19, відповідна відмінність підстав позовів та суб'єктного складу у спорах у вказаних справах від підстав та суб'єктного складу у справі, що розглядається, обумовило неоднакове правове регулювання правовідносин у наведених справах із правовідносинами у справі № 925/1156/19, та, відповідно, і неподібність правовідносин у справах № 904/2092/17, № 911/653/17 та № 904/5621/17 з правовідносинами у цій справі.

За таких обставин, скаржниками у касаційних скаргах не підтверджено необхідності врахування господарськими судами у справі № 911/1156/19 висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у відповідних постановах у справах № 826/16697/17, № 826/10933/14, № 803/1362/16, №809/1718/15, та висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 20.12.2018 у справі №920/169/18, від
10.06.2020 у справі №904/4018/19, від 03.03.2020 у справі № 910/6611/19, від
15.05.2019 у справі № 924/811/18, від 24.02.2020 у справі № 911/1036/19, від
22.03.2018 у справі №904/2092/17, від 20.02.2018 у справі № 911/653/17, від
22.06.2018 у справі №904/5621/17, від 04.04.2018 у справі №904/5094/17, оскільки не доведено подібності відповідних правовідносин.

Надаючи оцінку доводам стосовно відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, колегія суддів касаційної інстанції враховує таке.

У постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 905/2248/18 за позовом АТ "Укртрансгаз" до ПАТ по газопостачанню та газифікації "Маріупольгаз" про зобов'язання повернути природний газ у певному обсязі або відшкодувати його вартість, було викладено висновок щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, які виникли у справі №925/1156/19.

Так, Верховним Судом у постанові від 25.02.2020 у справі №905/2248/18 зазначено, що відповідно до Положення "Про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758, розпорядження Кабінету Міністрів України №1064-р від 07.10.2015 "Деякі питання опалювального сезону 2015/16 року", розпорядження Кабінету Міністрів України №742-р від 05.10.2016 "Про деякі питання опалювального сезону 2016/2017", АТ
"НАК "Нафтогаз України" було зобов'язане видати номінації Комунальному комерційну підприємству Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" та Обласному комунальному підприємству "Донецьктеплокомуненерго", відповідно до договорів, які укладені між ними, та постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, і це є обов'язком АТ "НАК "Нафтогаз України", а не його правом.

У вказаній постанові Верховного Суду констатовано, що враховуючи встановлений спеціальним законодавством у сфері газопостачання механізм постачання природного газу, можливість відбору підприємствами теплокомуненергетики із газотранспортної системи погоджених у відповідних договорах з АТ "НАК "Нафтогаз України" обсягів природного газу перебуває у безпосередній залежності від належного виконання АТ
"НАК "Нафтогаз України" своїх зобов'язань з підтвердження обсягів природного газу шляхом своєчасної видачі номінацій. Тобто видача АТ "НАК "Нафтогаз України" номінацій є однією із гарантій безперебійного постачання виробнику теплової енергії природного газу з метою виробництва теплової енергії в опалювальний сезон. Водночас, визначений розпорядженням обов'язок надати номінації до початку опалювального сезону не свідчить про обмеження його періодом, який закінчується із початком опалювального сезону, оскільки полягає у забезпеченні належної підготовки до опалювального сезону та забезпечення природним газом протягом усього сезону (зазначена правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №904/5621/17, від 05.03.2019 у справі №923/351/18).

З огляду на наведене, доводи АТ "Укртрансгаз" щодо відсутності висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються висновками Верховного Суду у постанові 25.02.2020 у справі №905/2248/18.

Доводи заявника касаційної скарги про неправильне застосування судами розпорядження КМУ від 05.10.2016 №742-р щодо обов'язку видати номінації теплогенеруючим та теплопостачальним організаціям на період споживання газу 2016/2017 років, касаційний суд вважає необґрунтованими, такими, що спростовані правовою позицією, висловленою у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №904/5621/17, від 05.03.2019 у справі №923/351/18, прийнятими за подібних обставин (чинності договору між постачальником газу (третьою особою) та споживачем (відповідачем), встановлення факту незаконної відмови у видачі номінації постачальником газу). Касаційний суд не вбачає підстав для відступу від цієї правової позиції при розгляді даної справи № 925/1156/19.

Враховуючи наведене, розглянувши доводи касаційної скарги АТ "Укртрансгаз" в частині обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (п.2 ч.2 ст. 287 ГПК України), колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від
14.05.2018 у справі №926/680/17, від 21.03.2018 у справі № 911/656/17, від
04.04.2018 у справі №904/5094/17, від 15.03.2018 у справі № 922/345/17, від
22.06.2018 у справі №904/5621/17.

Так, зокрема, у відповідних постановах у справах №926/680/17, №911/656/17, №904/5094/17 Верховним Судом зазначено, що згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/2017" для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та постачальникам природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року (далі - опалювальний сезон) було доручено видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 №357 "Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії" та з дотриманням принципу недискримінації.

За висновками Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведеними у постановах у названих справах, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" на підставі спеціальних підзаконних нормативних актів, якими є Положення та розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", було зобов'язане видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені між ними та постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, і це є обов'язком ПАТ "НАК "Нафтогаз України", а не правом.

При цьому, у постанові від 15.03.2018 у справі №922/345/17 Верховний Суд зазначив: "Аналізуючи умови договорів постачання, вищенаведених законодавчих та підзаконних нормативних актів, зокрема, постанови Кабінету Міністрів України №758 від 01.10.2015 року, розпорядження Кабінету Міністрів України №742-р від
05.10.2016 року "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17", суди попередніх інстанцій правильно зазначили про те, що будь-які спірні моменти щодо обсягів постачання газу, зокрема у грудні 2016 року та січні 2017 року, несвоєчасного оформлення актів приймання-передачі газу, небалансів газу, тощо є наслідком неналежного виконання сторонами договорів поставок (позивачем та відповідачем-2) своїх зобов'язань, а також вимог нормативно-правових актів. У разі виникнення між ними будь-яких суперечок, в т. ч. не надання номінацій, виникнення небалансів газу, такі питання повинні бути врегульовані між Публічним акціонерним товариством "НАК "Нафтогаз України" та ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території", а не з ПАТ "Харківгаз" як газорозподільною організацією."

Виходячи з аналізу суб'єктного складу правовідносин, які досліджувались судами у справах №926/680/17, № 911/656/17, №904/5094/17, № 922/345/17, №904/5621/17, однією з сторін у зазначених справах є АТ "НАК "Нафтогаз України".

Водночас, як було зазначено вище, суди, надаючи правову оцінку правовідносинам, які склались між АТ "НАК "Нафтогаз України" та іншими учасниками правовідносин, встановили, що такі правовідносини підлягають регулюванню положеннями розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року".

У справі, що розглядається, одним з учасників правовідносин, які виникли щодо постачання газу, також є АТ "НАК "Нафтогаз України", а зазначені відносини виникли у період дії положень розпорядження Кабінету Міністрів України від
05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", якими прямо встановлено обов'язок АТ "НАК "Нафтогаз України" видавати номінації, а відсутність таких номінацій прямо впливає на оцінку правовідносин, які виникають у сфері постачання газу у період дії зазначеного розпорядження.

Отже, застосовані апеляційним судом в оскаржуваній постанові висновки щодо обов'язку НАК "Нафтогаз України" на підставі розпорядження КМУ від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17" видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені між ними та постачати природний газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, є релевантними для цієї справи, а також узгоджуються з висновками Верховного Суду у постанові 25.02.2020 у справі №905/2248/18 про наявність обов'язку видавати номінації АТ "НАК "Нафтогаз України", що є однією з гарантій безперебійного постачання виробнику теплової енергії природного газу з метою виробництва теплової енергії в опалювальний сезон.

Досліджуючи доводи касаційних скарг, Верховний Суд звертає увагу, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Пелевін проти України" (Pelevin v. Ukraine), заява № 24402/02, § 27,20.05.2010).

Конвенція покликана гарантувати не теоретичні або примарні права, а права, які є практичними і ефективними. Це особливо стосується права на доступ до суду, зважаючи на помітне місце, відведене у демократичному суспільстві праву на справедливий суд (рішення ЄСПЛ у справах "Ейрі проти Ірландії" (Airey v.

Ireland), заява № 6289/73, § 24,09.10.1979 та "Гарсія Манібардо проти Іспанії" (Garcia Manibardo v. Spain), заява № 38695/97, § 43,15.02.2000).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" (Garcia Manibardo v.

Spain), зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення ЄСПЛ у справі "Monnel and Morris v. the
United Kingdom", заява № 9562/81, § 56,02.03.1987.

Також, Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21.10.2010 у справі "Diya 97 v.

Ukraine"). Правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Водночас, процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведена правова позиція викладена в ухвалі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Також, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 296 ГПК України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

Зазначені норми процесуального права спрямовані на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а їх застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Враховуючи викладене та оскільки доводи скаржників про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, та про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне провадження за касаційними скаргами АТ "НАК "Нафтогаз України" та АТ "Укртрансгаз" постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 та рішення Господарського суду Черкаської області від 23.01.2020 у справі № 925/1156/19 підлягає закриттю на підставі пунктів 4, 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 234, 287, п. 4, 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційними скаргами Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постанову Північного апеляційного господарського суду від
08.09.2020 та рішення Господарського суду Черкаської області від 23.01.2020 у справі № 925/1156/19 - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Ткаченко Н. Г.

Судді Жуков С. В.

Огороднік К. М.