Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.10.2018 року у справі №826/15851/16

УХВАЛА

29 жовтня 2018 року

Київ

справа №826/15851/16

адміністративне провадження №К/9901/64486/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2018 у справі №826/15851/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М-ЕНД-С" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИЛ:

У жовтні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "М-ЕНД-С" звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.05.2016 №0002941205, яким позивачу за порушення на 1 день граничного строку сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 140923,90 гривень на підставі статті 126 Податкового кодексу України визначено штраф в розмірі 10 відсотків в сумі 14092,39 гривень.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.05.2018 позов задоволено повністю.

Справа розглянута судом першої інстанції в порядку письмового провадження.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу.

Так відповідно до частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Як встановлено апеляційним судом, копія оскаржуваного рішення суду першої інстанції вручена відповідачу 24.05.2018.

У межах строку апеляційного оскарження відповідач подав апеляційну скаргу, яка, однак, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2018 була залишена без руху з підстав невиконання вимог пункту 1 частини 5 статті 296 КАС України щодо надання документа про сплату судового збору й, водночас, відмовлено у задоволенні клопотання податкового органу про звільнення від сплати цього збору.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2018 апеляційну скаргу повернуто податковому органу, оскільки відповідач не усунув її недолік упродовж встановленого судом строку.

15.08.2018 Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві повторно подала апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження, в обґрунтування якого посилалась на те, що до його закінчення вже зверталась до апеляційного суду щодо апеляційного перегляду даної справи, однак, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.07.2018 апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала, й це, в свою чергу, було пов'язано з відсутністю у податкового органу можливості своєчасно сплатити судовий збір у зв'язку з неналежним фінансуванням видатків бюджету установи, призначених для цієї мети.

Втім наведені відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження визнані неповажними, у зв'язку з чим та відповідно до приписів частини 3 статті 298 КАС України ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2018 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишено без руху і встановлено десятиденний з дня отримання копії ухвали строк, упродовж якого податковий орган мав право вказати інші підстави для поновлення цього строку.

Визнаючи неповажними підстави, вказані відповідачем для поновлення строку апеляційного оскарження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що повернення первісно поданої апеляційної скарги у зв'язку з невиконанням вимог процесуального закону і суду стосовно сплати судового збору з огляду на відсутність належного фінансування видатків бюджету податкового органу, призначених для цієї мети, саме по собі не може зумовити апеляційний перегляд справи після закінчення встановленого процесуальним законом строку для звернення до апеляційного суду й, до того ж, заявником не було подано доказів на підтвердження наведених ним у клопотанні обставин.

У межах встановленого судом строку відповідач не вказав інших підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, а відтак ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2018 відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі, як це передбачено пунктом 4 частини 1 статті 299 КАС України.

Не погодившись з постановленою апеляційним судом ухвалою, Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2018 та направити справу до Шостого апеляційного адміністративного суду для розгляду по суті.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач посилається на те, що апеляційний суд, постановляючи оскаржувану ухвалу, не надав належної оцінки доводам, вказаним у клопотанні відповідача про поновлення строку апеляційного оскарження, відтак допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

Водночас за приписами пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

В свою чергу згідно з пунктом 2 частини 2 статті 333 КАС України у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до пунктом 2 частини 2 статті 333 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

В той же час статтею 129 Конституції України як одну з основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт 6 частини 3 статті 2 КАС України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а також пункт 6 частини 3 статті 2 КАС України, якою визначено право учасників справи на апеляційний перегляд справи.

Механізм же реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.

Зокрема, статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а статтею 295 КАС України закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

При цьому у відповідності з положеннями частини 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 298 КАС України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини 1 статті 299 КАС України).

Також статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження, належного оформлення апеляційної скарги, в тому числі стосовно надання документа про сплату судового збору, також, на підставі ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху.

Для цього відповідач як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Це стосується і заявників, які, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а відтак, кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі з урахуванням здійснених видатків за минулий бюджетний період, що кореспондується з пунктами 44,45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228, якими, крім іншого, визначено, що штатні розписи бюджетних установ затверджуються в установленому порядку у місячний строк з початку року. До затвердження в установленому порядку кошторисів використання бюджетних коштів підставою для здійснення видатків бюджету є проекти зазначених кошторисів (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), засвідчені підписами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або бухгалтерської служби. У разі коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено в установлений законодавством термін, в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення), а під час складання кошторисів на наступний рік враховуються обсяги здійснених видатків.

З огляду на наведене, відповідач не був позбавлений можливості протягом усього поточного бюджетного року здійснювати видатки бюджету, передбачені для сплати судового збору, на підставі кошторису, а у разі його відсутності - проекту кошторису, тимчасового індивідуального кошторису, тимчасового розпису бюджету в обсязі, не меншому за розмір використаних бюджетних коштів у минулому періоді й, при цьому, мав право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.

Окрім цього пунктом 2 частини 3 статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває пунктом 2 частини 3 статті 2 КАС України, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі приписи наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.

Отже держава в особі органів влади, що діють як суб'єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.

У даному ж випадку відповідач, звертаючись вдруге з апеляційною скаргою поза межами строку апеляційного оскарження, як на поважні підстави для поновлення цього строку, посилався на те, що був позбавлений можливості своєчасно сплатити судовий збір через відсутність належного фінансування видатків бюджету, призначених для цієї мети, у зв'язку з чим первісно подана апеляційна скарга була повернута особі, яка її подала, з огляду на неусунення упродовж встановленого судом строку недоліку стосовно надання документа про сплату такого збору.

Проте як правильно зазначив суд апеляційної інстанції в своїй ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, наведені відповідачем підстави для поновлення строку апеляційного оскарження не є поважними, оскільки не пов'язані з наявністю особливих і непереборних обставин, які в контексті наведених законодавчих приписів могли б зумовити апеляційний перегляд судового рішення після закінчення цього строку.

Більше того відповідач у межах встановленого судом строку не навів інших підстав для поновлення строку апеляційного оскарження.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, правильно застосував норми процесуального права і дійшов обґрунтованого висновку про неповажний характер вказаних відповідачем підстав для поновлення строку апеляційного оскарження.

За таких обставин, касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини 1 та частини 2 статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 333 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2018 у справі №826/15851/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М-ЕНД-С" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач С. С. Пасічник

Судді: І. А. Васильєва

В. П. Юрченко