Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.05.2019 року у справі №0340/1514/18

УХВАЛА

29 липня 2019 року

Київ

справа №0340/1514/18

адміністративне провадження №К/9901/13338/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Желєзного І. В.,

суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області

на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року у справі №0340/1514/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

Позивач звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, в якому просив: визнати дії протиправними щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Мервинської сільської ради Горохівського району Волинської області та зобов'язати повторно розглянути клопотання про надання дозволу.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року, позов задоволено.

06 травня 2019 року відповідачем направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року, в якій просить скасувати вищезазначені судові рішення та ухвалити нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою від 27 травня 2019 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду залишив без руху касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області у зв'язку з невідповідністю її вимозі ст.ст. 229, 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки скаржником не надано документ про сплату судового збору та заяви про поновлення строку із зазначенням підстав для його поновлення. Суд надав строк десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.

На виконання вимог ухвали суду скаржник надав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду документ про сплату судового збору та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із копією поштового конверту та роздруківкою з офіційного веб-сайту Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" щодо відстеження рекомендованого листа.

Відповідно до ч. 2 ст. 329 КАС України, учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Колегія суддів дійшла висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та наявність підстав для його поновлення, оскільки відповідач звернувся з касаційною скаргою у строк, що не перевищує 30 днів з моменту отримання ним копії оскаржуваного рішення.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що розгляд справи відбувався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до ст.129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.

Судом першої інстанції прийнято рішення про віднесення даної справи до категорії справ незначної складності та розглянуто її за правилами спрощеного провадження.

Пунктом 10 ч. 6 ст. 12 КАС України передбачено, що справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Аналіз наведених норм в контексті правовідносин, що є предметом дослідження, свідчить про те, що в даному випадку оскаржуються судові рішення, постановлені в справі незначної складності.

За правилами п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв'язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах "а ", "б ", "в " та "г" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Водночас обов'язок доведення наявності таких виняткових обставин покладається на особу, яка звертається до суду з касаційною скаргою.

Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначена норма Кодексу узгоджується з п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, згідно з яким до основних засад судочинства відноситься забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках. Аналогічне положення закріплене у п. 7 ч. 3 ст. 2 та ч. 1 ст. 13 КАС України, а також ч. 1 ст.14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

З урахуванням вищенаведеного касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню в розумінні ст. 328 КАС України, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Аналогічна позиція стосовно застосування ст.ст. 12 та 328 КАС України висловлена Верховним Судом, зокрема, в ухвалах від 01 квітня 2019 року у справі №0240/3257/18-а, від 04 квітня 2019 року у справі №0940/1549/18, від 11 квітня 2019 року у справі №0640/3509/18.

Крім того, суд апеляційної інстанції обґрунтував рішення, в тому числі посиланням на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 24 вересня 2018 року у справі № 814/1239/18.

Вищенаведене дає підстави вважати, що за поданою касаційною скаргою оскаржується судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч."с" ст. 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумаченню закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до ст. 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) 19 грудня 1997 року, згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 328, 333 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Поновити строк Головному управлінню Держгеокадастру у Волинській області на касаційне оскарження рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року у справі №0340/1514/18.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року у справі №0340/1514/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Желєзний

Судді Я. О. Берназюк

Н. В. Коваленко