Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.05.2019 року у справі №466/610/19

УХВАЛА

29 травня 2019 року

Київ

справа №466/610/19

адміністративне провадження №К/9901/14538/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Радишевської О. Р.,

суддів: Кашпур О. В., Уханенка С. А.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2019 року у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій, скасування постанови,

УСТАНОВИЛ:

20 травня 2019 року зазначена скарга надійшла до суду касаційної інстанції.

З матеріалів касаційної скарги й ухвалених у цій справі судових рішень випливає наступне.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року в зазначеній адміністративній справі.

Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08 квітня 2019 року залишив указану апеляційну скаргу без руху з підстав її невідповідності вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в частині необхідності надання документа про сплату судового збору. Копію цієї ухвали апелянт отримав 15 квітня 2019 року.

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху у встановлений судом строк скаржник подав до суду апеляційної інстанції клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Ухвалою від 26 квітня 2019 року Восьмий апеляційний адміністративний суд повернув апелянтові зазначену апеляційну скаргу на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2019 року.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач оскаржив його в касаційному порядку.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Водночас Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", заяви № 17160/06 та № 35548/06).

При цьому Європейський суд з прав людини керується тим, що право на справедливий судовий розгляд повинно тлумачитися з урахуванням одного з основоположних аспектів верховенства права, а саме принципу правової визначеності та дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення; відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (пункти 51,52 рішення у справі "Ryabykh v. Russia" від 24 липня 2003 року № 52854/99, пункти 46,47 рішення у справі "Устименко проти України" від 29 жовтня 2015 року № 32053/13).

За правилами частини 1 статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіряючи доводи касаційної скарги на предмет обґрунтованості, Суд зазначає таке.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив із невиконання апелянтом вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху в частині сплати судового збору.

За змістом пункту 1 частини 5 статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до частини 2 статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, установлених частини 2 статті 298 КАС України, застосовуються положення частини 2 статті 298 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, установлених частиною 1 статті 169 КАС України, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За правилами пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, в установлений судом строк, вона повертається позивачеві.

Зважаючи на викладене, Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу з підстав не усунення недоліків скарги, правильно застосував положення пункту 1 частини 4 статті 169 та частини 2 статті 298 КАС України, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо правильності застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.

Щодо доводів скаржника в частині незгоди з мотивами суду апеляційної інстанції, якими він керувався, відмовляючи від звільнення скаржника від сплати судового збору, Суд зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Зміст наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення тягаря несення судових витрат є не обов'язком суду, а правом, що реалізується за певних обставин.

Такі обставини повинні бути підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами.

Суд, що вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги), встановивши за результатом розгляду відповідного клопотання наявність установленої законом підстави для зменшення тягаря несення судових витрат та дійшовши висновку про необхідність реалізації такого права, самостійно, зважаючи на наявні обставини, визначає спосіб зменшення цього тягаря. Визначення способу зменшення тягаря несення судових витрат є дискрецією суду.

До того ж, ураховуючи предмет спору, заявник у даному випадку не є суб'єктом, на якого розповсюджується дія частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір".

Враховуючи наведене, доводи касаційної скарги в цій частині не дають підстав для висновку про наявність порушення з боку суду апеляційної інстанції норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

За змістом пункту 2 частини другої цієї ж статті у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Дія цієї норми поширюється також на ухвали судів апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині 3 статті 328 КАС України, який включає й ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.

За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2019 року у справі № 466/610/19 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправними дій, скасування постанови.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О. Р. Радишевська

Судді: О. В. Кашпур

С. А. Уханенко