Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.05.2018 року у справі №9901/588/18

УХВАЛА

29 травня 2018 року

Київ

справа №9901/588/18

адміністративне провадження №П/9901/588/18

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.О., перевіривши матеріали справи № 9901/588/18 за позовом ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Національна школа суддів України про визнання дій та бездіяльності протиправними, скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

24 травня 2018 року до Верховного Суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Національна школа суддів України про визнання дій та бездіяльності протиправними, скасування рішення.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява підписана - адвокатом ОСОБА_3

Зазначена позовна заява не відповідає вимогам пункту 3 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) і підлягає поверненню, оскільки підписана особою, яка не має права її підписувати. Такого висновку Верховний Суд дійшов у зв'язку із наступним.

Згідно з частиною 1 статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до частини 1 статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно з висновком Конституційного Суду України (рішення від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99) за правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки.

Відповідно до підпункту 19 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України положення КАС України застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.

Частинами 3 і 4 статті 131-2 Конституції України встановлено, що виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Згідно з підпунктом 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України представництво іншої особи у Верховному Суді відповідно до статті 131-2 цієї Конституції з 01 січня 2017 року здійснюється виключно адвокатами.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з частиною 2 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених частиною 2 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Відповідно до пункту 4 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року № 36, зі змінами, внесеними рішенням Ради адвокатів України від 27 травня 2017 року № 151 (далі за текстом - Положення), ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням та повинен містити обов'язкові реквізити, передбачені цим Положенням.

Відповідно до пункту 13 та підпункту 15.10 пункту 15 Положення ордер обов'язково має містити підпис адвоката, який надає правову допомогу на підставі цього ордера (у графі "Адвокат"), та підпис керівника адвокатського бюро, адвокатського об'єднання і скріплений печаткою юридичної особи.

Однак, в порушення вищезазначених норм, доданий до матеріалів справи ордер серії КС № 252267 від 24 травня 2018 року в графі "Адвокат" не містить підпису адвоката, який надає правову допомогу.

Крім того, до позовної заяви не додано копію договору про надання правової допомоги від 15 травня 2018 року № 34/05-18, нібито, підписаний з ОСОБА_2, про який зазначено в ордері.

Таким чином ордер серії КС № 252267 від 24 травня 2018 року не відповідає вимогам частини 2 статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", а саме, не містить обов'язкових реквізитів, передбачених Положенням про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 № 36, та не може посвідчувати повноваження адвоката ОСОБА_3 на право представництва інтересів ОСОБА_2

Таким чином, в порушення положень КАС України, до позовної заяви ОСОБА_3 не додала ані належним чином оформленого ордеру на представлення інтересів позивача саме, як адвокатом, ані договору про надання правої допомоги, що свідчить про відсутність у неї права підписувати позовну заяву від імені ОСОБА_2

В матеріалах справи відсутній жоден документ в копії або в оригіналі, який би підтверджував рішення ОСОБА_2 реалізувати своє право на звернення до суду не самостійно, а через представника.

З цього питання, також, неодноразово висловлювалася Велика Палата Верховного Суду, яка зазначила, що реалізація права на звернення до суду є процесуальною дією, яка має здійснюватися або самою особою у порядку самопредставництва або її процесуальним представником (постанови від 13 березня 2018 року у справі № 914/2772/16; від 21 березня 2018 року у справі № 914/2771/16).

Звернення до суду, в тому числі, до Верховного Суду як найвищого суду в системі судоустрою України, що забезпечує сталість та єдність судової практики (статті 17 та 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів") з використанням правничої допомоги інших осіб, зокрема, адвоката, при реалізації права на справедливий суд (стаття 131-2 Конституції України, статті 16, 57 Кодексу адміністративного судочинства України та стаття 10 Закону України "Про судоустрій і статус суддів") передбачає надання до суду належних доказів дійсної волі особи, що є учасником справи, на уповноваження іншої особи на право надання правничої допомоги. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень представника, що делеговані йому особою, що реалізує право на справедливий суд. Представник повинен демонструвати повагу до суду, підтверджуючи наявність повноважень на представництво, а також не позбавляти довірителя права знати про дії представника, зокрема, стосовно звернення з позовною заявою до Верховного Суду.

Згідно з вимогами пункту 3 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява підлягає поверненню, оскільки підписана особою, яка не має права її підписувати.

Відповідно до частини 8 статті 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись статтями 169, 241, 243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

1. Повернути позовну заяву ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Національна школа суддів України про визнання дій та бездіяльності протиправними, скасування рішення разом із усіма доданими до неї матеріалами.

2. Копію цієї ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.

3. Апеляційна скарга на ухвалу Верховного Суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.

4. Судове рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

5. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

6. Ухвала підписана 29 травня 2018 року.

Суддя Я.О. Берназюк