Історія справи

Ухвала КАС ВП від 21.03.2019 року у справі №420/192/19

УХВАЛА

29 січня 2020 року

Київ

справа №420/192/19

адміністративне провадження №К/9901/3016/20

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Білак М. В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року у справі №420/192/19 за позовом ОСОБА_1 до виконуючої обов'язки голови П'ятого апеляційного адміністративного суду Вербицької Ніни Володимирівни про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

27 січня 2020 позивачем до Верховного Суду подано касаційну скаргу на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року у справі №420/192/19, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року повернуто особі, яка її подала.

Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені пункту 4 частини 5 статті 332 КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права.

Отже, підставами касаційного оскарження можуть бути помилки судів першої та (або) апеляційної інстанцій лише в питаннях права (застосування норм матеріального та дотримання норм процесуального права), але не в питаннях факту.

В свою чергу, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається:

неправильне тлумачення закону;

застосування закону, який не підлягає застосуванню;

незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Відтак касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Касаційна ж скарга в частині обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції наведеного не містить. Фактично скарга позивача в частині наведених обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на фактичні обставини справи без зазначення того у чому конкретно полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Враховуючи, що скаржником в касаційній скарзі не наведено підстав для касаційного оскарження, а саме: не зазначено про допущені судом апеляційної інстанції порушення конкретних норм матеріального чи процесуального права при їх ухваленні, суд прийшов до висновку про наявність підстав для її повернення.

Відповідно до частини 7 статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному частини 7 статті 332 КАС України. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 248, 332 КАС України,

ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року у справі №420/192/19 повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз'яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає..............

М. В. Білак,

Суддя Верховного Суду