Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.06.2021 року у справі №640/6635/19

УХВАЛА

про відмову у відкритті касаційного провадження

24 червня 2021 року

м. Київ

справа № 640/6635/19

провадження № К/9901/21691/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А. А.,

суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

перевіривши касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2021 у справі № 640/6635/19 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ", за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

установив:

ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ", за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ", у якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невключення позивача до переліку вкладників ПАТ "КБ "Український фінансовий світ", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов'язати відповідача надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача як вкладника ПАТ "КБ "Український фінансовий світ", який має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі договору банківського вкладу №43855 від 04.07.2014 в сумі 152000,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.10.2020 позовні вимоги задоволено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб оскаржив його у апеляційному порядку.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2021 таку скаргу було залишено без руху через пропуск скаржником строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відсутність документа, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 1152,60 грн.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2021 відмовлено у задоволенні клопотання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.10.2020, а також відмовлено у відкритті апеляційного провадження за поданою скаргою.

Не погодившись із таким судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2021 та направити справу № 640/6635/19 для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Надаючи оцінку висновкам суду апеляційної інстанції та аргументам касаційної скарги щодо їхньої обґрунтованості, Верховний Суд керується такими мотивами.

Постановляючи оскаржену ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, суд апеляційної інстанції зазначив, що наведені представником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є неповажними, оскільки те, що у Фонді гарантування вкладів фізичних осіб діє дистанційна форма роботи, є лише особливостями внутрішньої роботи скаржника та недоліками роботи в організації представництва інтересів останнього у судах, що не може бути поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Крім того, посилання апелянта на пропуск встановленого законодавством строку на оскарження рішення суду першої інстанції, у зв'язку з введенням карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) та наявністю певних перешкод в роботі, Шостий апеляційний адміністративний суд теж відхилив, оскільки державні органи не припиняли виконання своїх повноважень на період дії карантину.

Також, суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими доводи скаржника про те, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки, визначені КАС України продовжуються на строк дії карантину з огляду на те, що за приписами ч.2 Прикінцевих те перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18 червня 2020 року № 731-IX 20-денний термін продовження процесуальних строків сплинув 06.08.2020 року.

Колегія суддів вважає обґрунтованими такі висновки суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги.

За правилами частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частини 3 статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6,7 частини п'ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їхню реалізацію так, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без значних затримок та невиправданих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема й щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, розумно використовувати наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом встановлена як одна з основних засад адміністративного судочинства, зміст якої розкриває пунктом 2 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Зміст положень наведених норм процесуального права відбитий і в статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків разом з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених також і нормами процесуального закону, і не можуть та не повинні отримувати вигоду від їхнього порушення, уникати або через допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, зумовлене, насамперед, специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків спрямоване на забезпечення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків передбачене законом також для того, щоб дисциплінувати учасників адміністративного судочинства та стимулювати своєчасне виконання ними певних процесуальних дій, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 1 статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Своєю чергою у ситуації з пропуском строків державними органами поважною причиною пропуску строку не може бути дистанційна чи будь-яка інша форма роботи в такому органі або будь-які карантинні заходи, запроваджені державою. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "добропорядного публічного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею самою.

Колегія суддів зазначає, що постановляючи оскаржену ухвалу, суд апеляційної інстанції безпосередньо дослідив обставини, пов'язані з причинами пропуску Фондом гарантування вкладів фізичних осіб строку на апеляційне оскарження судового рішення, та зробив обґрунтований висновок про те, що зазначені в клопотанні причини пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними, а інших підстав для поновлення строку апеляційного оскарження третя особа не зазначила.

Посилання заявника на знаходження співробітників на дистанційній формі роботи у зв'язку з карантином, як на підставу поновлення строку звернення з апеляційною скаргою є безпідставним, оскільки скаржник є суб'єктом владних повноважень і повинен передбачати, та забезпечувати безперебійне функціонування своїх підрозділів для своєчасного виконання відповідних напрямків роботи.

Відповідно до вимог пункту 5 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Частина 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З огляду на наведене суд касаційної інстанції вважає, що подана Фондом гарантування вкладів фізичних осіб касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їхнього застосування чи тлумачення, що відповідно до частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись положенням частини 2 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ухвалив:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.04.2021 у справі № 640/6635/19.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач А. А. Єзеров

Суддя В. М. Кравчук

Суддя О. П. Стародуб