Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.03.2019 року у справі №0340/1770/18

УХВАЛА

22 березня 2019 року

Київ

справа №0340/1770/18

адміністративне провадження №К/9901/6925/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І. А.,

суддів: Олендера І. Я., Ханової Р. Ф.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02.11.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2019 у справі № 0340/1770/18 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,

УСТАНОВИЛ:

12.03.2019 на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДФС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02.11.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2019.

31.08.2018 фізична особа - підприємць ОСОБА_2 звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.09.2017 №Ф-1330-7 у розмірі 9500,23 грн.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02.11.2018 залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2019, позов задоволено.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 отримав від Головного управління ДФС у Волинській області вимогу про сплату боргу (недоїмки) від
13.09.2018 року №Ф-1330-17, в якій станом на 29.02.2016 зазначена заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 9500,23 грн.

Проте, позивач є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06.11.2018. Відповідно до копії довідки з управління соціального захисту населення виконавчого комітету Ковельської міської ради Волинської області від 27.08.2018 №1182/2 і пенсійного посвідчення №123375,

ОСОБА_2 має другу групу інвалідності та з дитинства отримує відповідну допомогу.

26.01.2015 позивач подав на адресу Головного управління ДФС у Волинській області звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску Форми Д5 (річна) за 2014 рік, в таблиці 2 "Нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування" якого за січень-грудень 2014 року було вказано самостійно визначену суму, на яку нараховується єдиний внесок та суму єдиного внеску у розмірі 5071,80 грн.

Згідно з інформацією зворотного боку облікової картки платника податків, станом на 01.01.2014 за ФОП ОСОБА_2 рахувалася переплата з ЄСВ в сумі 372,33 грн. З урахуванням цієї переплати за позивачем рахується недоїмка в сумі 9500,23 грн. зі сплати цього грошового зобов'язання. В результаті цієї заборгованості ГУ ДФС у Волинській області сформувало оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.09.2018 №Ф-1330-17, в якій зазначив, що станом на 29.02.2018 заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску становить 9500,23 грн.

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що позивач є інвалідом другої групи та отримує допомогу особи з інвалідністю з дитинства другої групи. Таким чином, згідно з частиною 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", ОСОБА_2 звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування та не має обов'язку щодо його сплати.

З огляду на зазначене, Восьмий апеляційний адміністративний суд заначив, що у звітах про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного соціального внеску за 2013-2014 помилково в таблиці 2 звітів відображено суми нарахування єдиного внеску у зв'язку з чим, податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.09.2018 №Ф-1330-17 підлягає скасуванню.

Головне управління ДФС у Волинській області, не погодившись із судовими рішеннями, звернулося до Верховного суду з касаційною скаргою на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02.11.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2019 у справі №0340/1770/18, в якій просила скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити у задоволенні позову.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє зазначити про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідн з пунком 2 частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до частиною 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пунктом 24 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Станом на 01.01.2019 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1921

гривень (стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від
07.12.2017 № 2246-VIII).

Враховуючи викладене, справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує 192100 грн., відносяться до категорії справ незначної складності (за винятком випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України).

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у справі №0340/1770/18 є вимога про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.09.2017 №Ф-1330-7 у розмірі 9500,23 грн.

Отже, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02.11.2018 та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2019 у справі № 0340/1770/18- не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02.11.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2019 у справі № 0340/1770/18.

Надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова