Історія справи

Ухвала КАС ВП від 28.01.2018 року у справі №9901/390/18

ВЕРХОВНИЙ СУД

УХВАЛА

26.01.2018 Київ П/9901/390/18 9901/390/18

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Коваленко Н.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_2 до Верховної Ради України про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта,

УСТАНОВИЛ:

До Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, як суду першої інстанції, 23 січня 2018 року надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Верховної Ради України, в якій позивач просить визнати протиправними та нечинними зміни, внесені до Конституції України ~law26~ "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02 червня 2016 року, а саме:

1.1. доповнення Конституції України частиною 4 статті 131-2, згідно якої "Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення";

1.2. доповнення Конституції України частиною 5 статті 131-2, згідно якої "Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена";

1.3. доповнення підпунктом 11 пункту 16-1 "Перехідних положень", згідно яких "представництво відповідно до статті 131-1 цієї Конституції виключно адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції-з 1 січня 2018 року; у судах 1 інстанції-з 1 січня 2019 року. Представництво органів державної влади та: органів місцевого самоврядування в судах виключно адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року. Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності,-до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Верховною Радою України порушуються конституційні права позивача на вільний вибір захисника її прав, в тому числі з числа приватно практикуючих юристів та на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, із забезпеченням захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та не допущення зловживання монопольним становищем на ринку та неправомірного обмеження конкуренції.

Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у цій справі суд звертає увагу на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За змістом частини 4 статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів передбачені статтею 266 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вказані норми визначають вичерпний перелік спорів, вирішення яких відноситься до повноважень Верховного Суду як суду першої інстанції.

Відповідно до статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України правила щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності, зокрема, Верховної Ради України, поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України; 2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України.

Захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи у публічно-правових відносинах з відповідачем і саме при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011, відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

У мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2002 від 27 березня 2002 року визначено, що за змістом положень статтей 85, 91 Конституції України Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші правові акти.

Вони є юридичною формою реалізації повноважень єдиного органу законодавчої влади в Україні та, відповідно до частини 2 статті 147, частини 1 статті 150 Конституції України, є об'єктом судового конституційного контролю.

В силу положень частини 1 статті 152 Конституції України питання відповідності закону Конституції України та дотримання процедури розгляду, ухвалення та набрання ним чинності, встановленої Основним Законом, віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.

Відповідно статті 7 до Закону України "Про Конституційний суд України" до повноважень Суду належить, крім іншого: вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим; вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України (їх окремих положень) за конституційною скаргою особи, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України суперечить Конституції України.

При цьому, як зазначено у статті 152 Конституції, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, питання відповідності законодавчого акта Конституції України, дотримання процедури розгляду, ухвалення та набрання ним чинності, встановлені Основним Законом та віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.

Враховуючи, що позивач просить визнати протиправними та нечинними зміни, внесені до Конституції України Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", тобто фактично просить визнати нечинним Закон України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", такі позовні вимоги не підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у відкритті провадження у даній справі слід відмовити.

Керуючись статтями 19, 22, 170, 248, 266 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Верховної Ради України про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта.

Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її прийняття та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко