Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.04.2021 року у справі №640/19724/20

УХВАЛА

27 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 640/19724/20

адміністративне провадження № К/9901/13340/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Данилевич Н. А.,

суддів: Мацедонської В. Е., Шевцової Н. В.

перевірив касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мамирбаєва Євгена Валерійовича на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2021 року у справі № 640/19724/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Подільського міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Києва за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Платинум Банк" про визнання протиправною та скасування постанови,

УСТАНОВИЛ:

15 квітня 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (відправлено засобами поштового зв'язку
13.04.2021).

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Подільського районного відділу Державної виконавчої служби в м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) (далі - Відповідач), в якому просив суд:

- визнати неправомірними дії державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінського В. А. щодо винесення постанови від 18.02.2019 у виконавчому провадженні №43446958 про стягнення виконавчого збору у розмірі 210 768,82 грн;

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Полінського В'ячеслава Андрійовича від 18.02.2019 у виконавчому провадженні №43446958 про стягнення виконавчого збору у розмірі 210 768,82 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 січня 2021 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивачем 19 лютого 2021 року було подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків - 10 днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, оскільки апеляційна скарга подана після закінчення строків, встановлених статтею 287 КАС України, а апелянт не зазначає поважних причин для порушення питання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

09 березня 2021 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

В означеному клопотанні апелянт посилався на ст. 295 КАС України відповідно до якої, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження та те що, в рішенні суду першої інстанції зазначено тридцятиденний строк на апеляційне оскарження.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2021 року у відкритті апеляційного провадження у справі № 640/19724/20 відмовлено.

Суд вказав, що оскаржуване судове рішення було отримано апелянтом 20 січня 2021 року. Відповідно до штемпеля апеляційна скарга була подана 19 січня 2021 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження, встановлених статтею 287 КАС України.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із частиною 3 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходить з наступного.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою позивача на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 січня 2021 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що зазначені скаржником підстави пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними.

В обґрунтування касаційної скарги позивач вказав, що строк на апеляційне оскарження судового рішенні встановлений ст. 295 КАС України. Крім того, судом першої інстанції в резолютивній частині оскаржуваного судового рішення було зазначено, що порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 293, 295, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, тому у апелянта не виникало жодних сумнівів щодо достовірності та правильності викладеного строку оскарження.

Відповідно до вимог частини 1 статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Разом з тим, приписами ст. 287 КАС України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

Частиною 6 вказаної норми імперативно передбачено, що апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Із матеріалів справи слідує, що оскаржуване рішення було прийнято в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи 18 січня 2021 року та отримано позивачем 20 січня 2021 року, що не заперечується скаржником.

Скаржник подав до суду апеляційну скаргу лише 19 лютого 2021 року, тобто з пропуском визначеного ст. 287 КАС України строку для вчинення відповідних процесуальних дій.

Суд вказує, що поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

Законодавче обмеження строку на апеляційне оскарження судових рішень, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Колегія суддів вказує, що надаючи правову оцінку обставинам пропуску скаржником строку на апеляційне оскарження, були враховані положення ст. 287 КАС України у сукупності з положеннями п. 1 ч. 2 ст. 295 КАС України, тобто скаржником було також пропущено десятиденний строк на оскарження рішення суду першої інстанції з моменту отримання повного тексу судового рішення.

Доводи скаржника про те, що суд першої інстанції, роз'яснюючи порядок і строки оскарження судового рішення, в резолютивній частині зазначив лише загальні строки на апеляційне оскарження (30 днів з дня його проголошення) та правила обчислення (якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення), колегія суддів оцінює критично, оскільки в інтересах скаржника діє адвокат Мамирбаєв Є. В., який повинен бути обізнаний з нормами законодавства про порядок і строки оскарження даної категорії справ.

Причини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк, та які б підтверджували поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення в межах розумного строку, скаржником не зазначені.

Відповідно до частини 2 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Також, Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі "Перес де Рада Каванілес проти Іспанії" зазначає, що право на доступ до суду, не є абсолютним; воно підлягає обмеженням, дозволеним за змістом, зокрема коли умови прийнятності скарги визначені, оскільки за своєю природою вона потребує регулювання з боку держави, яка користується певною свободою розсуду в цьому відношенні.

За таких обставин, суд касаційної інстанції зазначає, що неналежне використання наданих процесуальних прав не може визнаватись судом як поважна причина пропуску процесуального строку, а відтак зазначені скаржником причини пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення є неповажними.

Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції правильно застосував положення пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, правильне її застосовування є очевидним, не викликає сумнівів щодо застосування чи тлумачення цієї норми права.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно з частиною 2 статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

На підставі викладеного, керуючись частиною 2 статті 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Мамирбаєва Євгена Валерійовича на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2021 року у справі № 640/19724/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Подільського міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Києва за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Платинум Банк" про визнання протиправною та скасування постанови.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н. А. Данилевич

Судді В. Е. Мацедонська

Н. В. Шевцова