Історія справи

Ухвала КАС ВП від 27.04.2020 року у справі №140/2637/19

УХВАЛА

27 квітня 2020 року

Київ

справа №140/2637/19

адміністративне провадження №К/9901/10577/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Радишевської О. Р.,

суддів - Шевцової Н. В., Уханенка С. А.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року в справі №140/2637/19 за позовом ОСОБА_1 до Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військової частини 9971) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військової частини 9971), у якому просив стягнути індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби із 01 червня 2015 року по 31 липня 2019 року, середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період із 02 серпня 2019 року по день постановлення судового рішення у цій справі.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року, позов задоволено частково: зобов'язано Луцький прикордонний загін Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військову частину 9971) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період із 01 липня 2015 року по 30 листопада 2018 року; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

08 квітня 2020 року до Верховного Суду надіслано касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року в справі №140/2637/19.

За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених частиною 1 статті 328 КАС України.

Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до частиною 1 статті 328 КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до частиною 1 статті 328 КАС України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України для цілей пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які, у розумінні Закону України "Про запобігання корупції", займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Суд зазначає, що предметом спору в справі №140/2637/19 є стягнення індексації грошового забезпечення та середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби.

Зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій убачається, що підполковник ОСОБА_1 проходив військову службу в Луцькому прикордонному загоні на посаді начальника відділу по роботі з іноземцями та адміністративного провадження штабу.

Наведені обставини свідчать, що спірні правовідносини у цій справі склалися з приводу проходження позивачем публічної служби.

Водночас позивач не є особою, яка займає відповідальне або особливо відповідальне становище, у розумінні Закону України "Про запобігання корупції".

За таких обставин і правового регулювання публічно-правовий спір у цій справі відноситься до справ незначної складності.

Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у цьому випадку обставин, наведених у підпунктах "а "- "в" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України, а судом не встановлено виключень щодо посади позивача у цій справі в аспекті пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України в поєднанні зі статтею 50 Закону України "Про запобігання корупції".

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру, або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суд також ураховує позицію висловлену Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) в ухвалі від 09.10.2018 щодо неприйнятності заяви у справі "Азюковська проти України" (заява №26293/18), у якій заявником оскаржувалася відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, ЄСПЛ указав, що застосування критерію малозначності у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Керуючись статтями 12, 169, 328, 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2020 року в справі №140/2637/19.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач: О. Р. Радишевська

Судді: Н. В. Шевцова

С. А. Уханенко