Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.03.2018 року у справі №826/20221/16
Постанова КАС ВП від 26.11.2025 року у справі №826/20221/16
Ухвала ВП ВС від 01.12.2019 року у справі №826/20221/16

УХВАЛА

26 грудня 2019 року

Київ

справа №826/20221/16

адміністративне провадження №К/9901/35003/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Тацій Л. В.,

суддів: Стрелець Т. Г., Стеценка С. Г.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Генерального прокурора на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року по справі №826/20221/16 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до НБУ, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "КБ "Приватбанк" Соловйової Наталії Анатоліївни, Уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "КБ "Приватбанк" Шевченка Андрія Миколайовича, Уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "КБ "Приватбанк" Славкіної Марини Анатоліївни, ПАТ "КБ "Приватбанк", Мінфіну, Публічного акціонерного товариства "Укргазбанк" про визнання протиправними та скасування рішень, поворот їх виконання, -

встановив:

У грудні 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, та ОСОБА_6 звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому з урахуванням заяв про зміну позовних вимог просили:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань визначення пов'язаних із банком осіб і перевірки операцій банків із такими особами Національного банку України (далі - Комісія НБУ) від 13 грудня 2016 року № 105 у частині визнання позивачів пов'язаними з ПАТ "КБ "Приватбанк" особами;

- визнати протиправним та скасувати наказ уповноваженої особи Фонду Соловйової Н. А. від 20 грудня 2016 року № 22 у частині, що стосується прав та інтересів позивачів щодо зупинення/блокування/припинення чи будь-якого іншого обмеження здійснення видаткових (витратних) готівкових та/або безготівкових операцій за депозитними чи будь-якими іншими рахунками, відкритими у ПАТ "КБ "Приватбанк";

- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчої дирекції Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "КБ "Приватбанк" від 20 грудня 2016 року № 2887 про погодження умов придбання акцій додаткової емісії неплатоспроможного банку - ПАТ "КБ "Приватбанк" у частині, що стосується прав та інтересів позивачів;

- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчої дирекції Фонду від 20 грудня 2016 року № 2891 про здійснення розрахунково-касового обслуговування під час тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Приватбанк" у частині, що стосується прав та інтересів позивачів;

- визнати нечинним з моменту укладення договір про придбання акцій та акт приймання-передачі від 20 грудня 2016 року № 101/2016, укладені між ПАТ "КБ "Приватбанк", від імені якого діяла уповноважена особа Фонду Славкіна М. А., та ОСОБА_1, від імені якого діяла уповноважена особа Фонду Шевченко А. М. ;

- визнати нечинним з моменту укладення договір про придбання акцій та акт приймання-передачі від 20 грудня 2016 року № 100/2016, укладені між ПАТ "КБ "Приватбанк", від імені якого діяв Фонд в особі уповноваженої особи Славкіної М.

А., та ОСОБА_3, від імені якого діяла уповноважена особа Фонду Шевченко А. М. ;

- визнати нечинним з моменту укладення договір про придбання акцій та акт приймання-передачі від 20 грудня 2016 року № 102/2016, укладені між ПАТ "КБ "Приватбанк", від імені якого діяла уповноважена особа Фонду Славкіна М. А., та ОСОБА_4, від імені якої діяла уповноважена особа Фонду Шевченко А. М. ;

- визнати нечинним з моменту укладення договір про придбання акцій та акт приймання-передачі від 20 грудня 2016 року № 83/2016, укладені між ПАТ "КБ "Приватбанк", від імені якого діяла уповноважена особа Фонду Славкіна М. А., та ОСОБА_5, від імені якої діяла уповноважена особа Фонду Шевченко А. М. ;

- визнати нечинним з моменту укладення договір про придбання акцій та акт приймання-передачі від 20 грудня 2016 року № 92/2016, укладені між ПАТ "КБ "Приватбанк", від імені якого діяла уповноважена особа Фонду Славкіна М. А., та ОСОБА_6., від імені якої діяла уповноважена особа Фонду Шевченко А. М. ;

- визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчої дирекції Фонду від 20 грудня 2016 року № 2893 про погодження умов продажу неплатоспроможного банку - ПАТ "КБ "Приватбанк" у частині, що стосується інтересів позивачів;

- визнати нечинним з моменту укладення договір купівлі-продажу акцій банку та акт виконання зобов'язань від 21 грудня 2016 року № БВ-744/16/13010-05/131, укладені між Державою в особі Мінфіну та усіма особами, які станом на 21 грудня 2016 року були власниками простих іменних акцій ПАТ "КБ "Приватбанк", від імені яких діяла уповноважена особа Фонду Шевченко А. М., в інтересах та за рахунок якої діяло ПАТ "Укргазбанк" у частині, що стосується інтересів позивачів;

- визнати протиправним та скасувати наказ уповноваженої особи Фонду Соловйової Н. А. від 21 грудня 2016 року № 44 про перерахування коштів пов'язаних осіб у частині, що стосується прав та інтересів позивачів;

- стягнути з ПАТ "КБ "Приватбанк": 151 011 000 грн як основну суму списаного депозиту та 72 353,69 долара США, 6759,52 євро як ненараховані проценти за депозитами за період з 22 грудня 2016 року по 22 лютого 2017 року на користь ОСОБА_1; 514 126 000 грн на користь ОСОБА_3; 163 052 960 грн як основну суму списаного депозиту та 80 955,90 долара США, 1105,10 євро як ненараховані проценти за депозитом за період з 22 грудня 2016 року по 22 лютого 2017 року на користь ОСОБА_4; 174 504 680 грн як основну суму списаного депозиту та 91 850
доларів США як ненараховані проценти за депозитом за період з 22 грудня 2016 року по 22 лютого 2017 року на користь ОСОБА_5; 44 835 грн як основну суму списаного депозиту та 21 074 долари США як ненараховані проценти за депозитом за період з 22 грудня 2016 року по 22 лютого 2017 року на користь ОСОБА_6 як поворот виконання:

- рішення Комісії НБУ від 13 грудня 2016 року № 105;

- рішення Виконавчої дирекції Фонду від 20 грудня 2016 року № 2887 про погодження умов придбання акцій додаткової емісії неплатоспроможного банку - ПАТ
"КБ "Приватбанк";

- рішення Виконавчої дирекції Фонду від 20 грудня 2016 року № 2891 про здійснення розрахунково-касового обслуговування під час тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Приватбанк";

- договорів придбання акцій та актів приймання-передачі від 20 грудня 2016 року № 83/2016,92/2016,100/2016,101/2016,102/2016;

- рішення Виконавчої дирекції Фонду від 20 грудня 2016 року № 2893 про погодження умов продажу неплатоспроможного банку - ПАТ КБ "Приватбанк";

- договору купівлі-продажу акцій банку та акта виконання зобов'язань від 21 грудня 2016 року № БВ-744/16/13010-05/131;

- наказу уповноваженої особи Фонду Соловйової Н. А. від 21 грудня 2016 року № 44 про перерахування коштів пов'язаних осіб у частині, що стосується прав та інтересів позивачів.

Окружний адміністративний суд міста Києва 17 травня 2017 року постановою, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2017 року, позов задовольнив.

Не погодившись із такими судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, НБУ, ПАТ "КБ "Приватбанк" та Мінфін подали до Вищого адміністративного суду України касаційні скарги, у яких, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просили скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2017 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про скасування рішення Комісії НБУ від 13 грудня 2016 року № 105 і поворот його виконання. Також просили закрити провадження у справі в частині позовних вимог.

Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 10,16 та 27 листопада 2017 року відкрито касаційні провадження за вказаними скаргами.

18 вересня 2018 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшло клопотання від НБУ про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав порушення судами попередніх інстанцій правил предметної юрисдикції.

Верховний Суд ухвалою від 13 грудня 2018 року передав справу № 826/20221/16, провадження в якій було відкрито за касаційними скаргами Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк", Міністерства фінансів України, Національного Банку України, на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Справа № 826/20221/16 перебуває на розгляді Великої Палати Верховного Суду як суду касаційної інстанції.

Водночас, 16.12.2019 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Генерального прокурора (далі також - прокурор) по справі № 826/20221/16, тобто по цій же справі та на ті ж самі судові рішення, які є предметом касаційного перегляду по справі, що перебуває на розгляді (в провадженні) раніше визначеного складу Суду (у Великій Палаті Верховного Суду).

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 грудня 2019 року касаційну скаргу Генерального прокурора разом із доданими до скарги матеріалами передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на те, що питання про відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою має вирішуватися Великою Палатою Верховного Суду, яка при розгляді цієї справи діє як суд касаційної інстанції, позаяк справа вже передана на її розгляд.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 23.12.2019 касаційну скаргу Генерального прокурора на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2017 року у справі № 826/20221/16 повернуто до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

У вказаному судовому рішенні Велика Палата Верховного Суду, повертаючи касаційну скаргу, зазначила про відсутність у Великої Палати повноважень суду касаційної інстанції щодо вирішення питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою чи відмови у відкритті касаційного провадження, залишення касаційної скарги без руху чи її повернення скаржнику (крім повноважень суду касаційної інстанції на стадії касаційного розгляду).

Частиною 6 ст. 347 КАС України передбачено, що якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об'єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала.

Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об'єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.

Колегія суддів враховує те, що статтею 347 КАС України, зокрема її частиною 6, унормовано саме порядок повернення справи, тоді як, в даному випадку Великою Палатою Верховного Суду повернуто саме касаційну скаргу, передану до справи раніше визначеному складу суду.

Однак, виходячи з положень тієї ж ч. 6 ст. 347 КАС України, передача справи (в даному випадку касаційної скарги) повторно на розгляд Великої Палати не допускається, при наявності певної колізії у нормах КАС (відсутності чітких та безсумнівних вимог адміністративного процесу), що регулюють порядок передачі касаційної скарги на розгляд цього постійно діючого колегіального органу Верховного Суду, тому колегія суддів приходить до висновку про відсутність іншої форми процесуальної дії, ніж вирішення питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за скаргою Генерального прокурора Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду.

Зі змісту матеріалів касаційної скарги, а також судових рішень, ухвалених у даній справі судами попередніх інстанцій, та наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається наступне.

Ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2017 року, якою залишена без змін постанова окружного адміністративного суду міста Києва 17 травня 2017 року по справі №826/20221/16, постановлена в режимі закритого судового засідання, в якому проголошено вступну і резолютивну частини судового рішення. Дати складання повного тексту ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2017 року не містить. Проте, надіслана судом до Єдиного державного реєстру судових рішень 07.11.2017 та опублікована
09.11.2017. Рішення по справі №826/20221/16 набрало законної сили 06.11.2017.

Касаційна скарга на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2017 року подана Генеральним прокурором 16.12.2019.

Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, колегія суддів виходить з такого.

15.12.2017 набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), внесені Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (Розділи 1-3)".

Згідно з пунктом 14 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання ним чинності.

Відповідно до статті 212 КАС України (у редакції, яка діяла на момент прийняття рішення судом апеляційної інстанції) касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції. Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених статті 212 КАС України, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 212 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

За правилами абзацу 3 частини ст. 214 КАС України (в редакції, чинній станом на дату ухвалення судами рішень) незалежно від поважності причини пропуску строку касаційного оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга прокурора, органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з моменту набрання оскаржуваним судовим рішенням законної сили.

Згідно з частиною 5 статті 333 КАС України (в редакції чинній станом на дату звернення прокурора зі скаргою) незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга прокурора, суб'єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання касаційної скарги суб'єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов'язки.

Як вбачається зі змісту вказаної норми, і в редакції чинній на дату ухвалення судових рішень, і на дату звернення прокурора з касаційною скаргою, суд касаційної інстанції зобов'язаний відмовити у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга прокурора, суб'єкта владних повноважень подана після спливу річного строку на касаційне оскарження незалежно від поважності причин пропуску цього строку. Тобто, встановлений річний строк є присічним, таким, що не може бути поновлений.

Це правило стосується як випадків подання касаційної скарги прокурором, так і суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Таким чином колегія суддів враховує, що ч. 5 ст. 333 КАС України (в редакції чинній станом на дату звернення прокурора з касаційною скаргою) із зазначеного правила щодо безумовної підстави для відмови у відкритті касаційного провадження існує виняток, згідно з яким річний строк на касаційне оскарження може бути поновлений, якщо касаційну скаргу подано суб'єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов'язки.

Тобто, виняток із загального правила стосується лише випадків подання касаційної скарги саме суб'єктом владних повноважень, а не прокурором, який звертається в інтересах іншого суб'єкта владних повноважень.

Суд дійшов висновку, що вказаний виняток до спірних правовідносин не може бути застосований, оскільки касаційну скаргу подано не суб'єктом владних повноважень, а прокурором.

Наведене відповідає правовій позиції щодо розмежування звернення зі скаргою суб'єкта владних повноважень та прокурора при застосуванні виключення із загального правила для цих суб'єктів звернення про присічний річний строк оскарження судового рішення, висловленій у постанові Верховного Суду від
19.04.2019 по справі № 826/13460/13-а.

За таких обставин, підставам, наведеним прокурором в обґрунтування поважності причин пропуску строку, судом оцінка не надається, що пов'язано з наявністю безумовної підстави для відмови у відкритті касаційного провадження - касаційну скаргу подано прокурором подана 16.12.2019, тобто після спливу одного року з моменту набрання оскаржуваним судовим рішенням законної сили 06.11.2017.

У спірному ж випадку, строк на касаційне оскарження не може бути поновлений незалежно від поважності причин його пропуску.

Керуючись частиною 5 статті 333 КАС України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Генерального прокурора на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року по справі №826/20221/16.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Л. В. Тацій

Т. Г. Стрелець

С. Г. Стеценко